Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2020 року у справі №554/2328/20

Ухвала

17 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 554/2328/20

провадження № 11736 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.

Полтави від 14 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

Встановив:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнів сумі 319 915,05 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні в розмірі 25 000,00 грн, з вирахуванням передбачених законодавством податків та зборів із доходів фізичних осіб; стягнуто з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,00 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2020 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2020 року залишено без змін.

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 319 915,05 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00*250=525 500,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

Разом із цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 813/1247/17, а також рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в справі № 553/1646/17, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником рішеннях та в оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів. Разом із цим, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2020 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 рокуухвалені з врахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження у даній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов