Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.06.2019 року у справі №206/1173/19

Ухвала

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 206/1173/19

провадження № 61-11299ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В'ячеславовича, заінтересована особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову від 28 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58217484 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигальцева І. В., постановлену на підставі заяви від 28 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження Акціонерного товариства "Райффаизен Банк Аваль" та виконавчого листа від 17 вересня 2013 року, виданого Самарським районним судом міста Дніпропетровська, із визначеним строком пред'явлення до виконання 22 травня 2014 року, в справі №436/5239/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції заборгованості за кредитним договором від 02 вересня 2008 року № 014/3178/152457/82 в сумі 600 745 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 219 грн; визнати протиправною та скасувати постанову від 28 січня 2019 року про арешт майна боржника приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І. В. за виконавчим провадженням № 58217484; визнати протиправною та скасувати постанову від 28 січня 2019 року про стягнення з боржника основної суми винагороди.

Самарський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 25 лютого 2019 року скаргу залишив без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою, питання про поновлення строку на оскарження відповідних постанов заявником не ставилося, тому скарга на підставі статті 126 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підлягає залишенню без розгляду.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права.

05 червня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права, зокрема про порушення своїх прав він дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а тому строк на звернення до суду із скаргою ним не пропущено.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до пункту "а" 1 частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Згідно з частиною 2 статті 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Статтею 126 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 06 лютого 2019 року, а звернувся до суду зі скаргою 22 лютого 2019 року, тобто з пропуском десятиденного строку на звернення до суду із скаргою, питання про поновлення пропущеного процесуального строку заявником не ставилося.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В'ячеславовича, заінтересована особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

В. П. Курило