Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2020 року у справі №264/5202/19

УХВАЛА

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 264/5202/19

провадження № 61-3065ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м.

Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів з останнього, а саме стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3 тис. грн щомісячно.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, виходили з того, що правомірність вимоги одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення, як способу захисту встановлюється судом, з урахуванням фактичних обставин справи залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182, 183, 184, 192 СК України. Позивачем не доведені обставини, передбачені статтею 192 СК України (зміна майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров'я дитини), які могли б стати підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі й шляхом зміни способу їх стягнення.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка

подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних правовідносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов