Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №234/11165/18

Ухвала

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 234/11165/18

провадження № 61-6530ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Тревел Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Тревел Україна" (далі - ТОВ "Оазіс Тревел Україна"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (далі - ТОВ "Авіакомпанія Браво") про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що 16 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі -

ФОП ОСОБА_2.), яка діє від імені та в інтересах туроператора ТОВ "Оазіс Тревел Україна" на підставі агентського договору від 30 травня

2011 року, укладений договір на туристичне обслуговування, відповідно до умов якого оператор зобов'язується забезпечити та надати туристу комплекс туристичних послуг, а турист зобов'язується прийняти і оплатити вказані послуги. У перелік туристичних послуг за договором входить: туристична подорож за маршрутом: Київ - Монастир (Туніс) - Київ; бронювання авіаквитків, транспортне перевезення автобусом з аеропорту до готелю; проживання у готелю.

Позивач вказувала, що вона умови договору виконала, оплатила вартість послуг у повному обсязі у розмірі 34 300 грн. 27 червня 2018 року ТОВ "Оазис Тревел Україна" на своїй офіційній сторінці мережі інтернет опублікував звернення до туристів щодо затримки авіарейсів. 04 липня 2018 року в день вильоту було опубліковано інформацію, що рейс, на якому позивач повинна була вилітати до Тунісу скасовано.

Посилаючись на те, що до теперішнього часу послуги відповідачами їй не надано, альтернативу не запропоновано, сплачені нею грошові кошти не повернені, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ "Оазіс Тревел України" на її користь вартість сплачених та не отриманих послуг у розмірі 34 300 грн та неустойку - 16 320 грн; стягнути з ТОВ "Авіакомпанія Браво" компенсацію за скасування рейсу у порядку частини п'ятої статті 104 Повітряного Кодексу України в розмірі 18 360 грн.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області

від 02 листопада 2018 року (у складі судді Демидової В. К. ) позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Оазіс Тревел Україна" на користь ОСОБА_1 вартість сплачених та не наданих послуг у розмірі 34 300 грн., неустойку -

16 320 грн.

Стягнуто з ТОВ "Авіакомпанія Браво" на користь ОСОБА_1 компенсацію за скасування рейсу в розмірі 18 360 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року

(у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Дундар І. О., Тимченко О. О.) заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 листопада 2018 року залишено без змін.

26 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ "Авіакомпанія Браво" на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 листопада 2918 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року, в якій заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення компенсації за скасування рейсу і ухвалити в цій нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є захист прав споживачів, зокрема, відшкодування вартості сплачених та не отриманих послуг та неустойки, а також компенсацію за скасування рейсу, тобто ціна позову у загальному розмірі становить 68 980 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження Верховним Судом, оскільки оскаржувані рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

("Зубак проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23 жовтня 1996 року; "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 листопада

2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня

2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Оазіс Тревел Україна", Товариства

з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" про захист прав споживачів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська