Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.02.2021 року у справі №686/10119/20

Ухвала

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 686/10119/20

провадження № 61-2465cк21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1, третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПАТ "СК "ПЗУ Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 192 513,11 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в частині вимог про стягнення 100 000,00 грн на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2020 року в решті позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СК "ПЗУ Україна" 92 513,11 грн майнової шкоди та 5 255,00 гривень судового збору, а всього - 97 768,11 грн.

15 лютого 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 686/10119/20 становить 92 513,11 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 686/10119/20 є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до ОСОБА_1, третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", про відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук