Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.02.2020 року у справі №755/13140/19

Ухвала

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 755/13140/19

провадження № 61-2773ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року у складі судді: Тиханського О. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Київобленерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Київська області енергопостачальна компанія" про зобов'язання вчинити дії, припинення дій, які порушують права споживача та відновлення його становища, яке існувало до порушення, визнання правочинів недійсними, стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про зобов'язання вчинити дії, припинення дій, які порушують права споживача та відновлення його становища, яке існувало до порушення, визнання правочинів недійсними, стягнення збитків.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року справу передано на розгляд іншого суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 , частиною 3 статті 31 ЦПК України.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі.

При відкритті провадження по справі суд керувався статтею 32 ЦПК України та виходив із того, що підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або для відмови у відкритті провадження у справі не має.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при постановленні оскарженої ухвали суд першої інстанції керувався положеннями статті 32 ЦПК України, відповідно до якої спори між судами про підсудність не допускаються, а справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статті 32 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року про передачу справи на розгляд до Обухівського районного суду Київської області за встановленою підсудністю не оскаржена. Таким чином, апеляційний суд зробив висновок про те, що оскаржену ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року постановлено з дотриманням вимог статті 32 ЦПК України.

07 лютого 2020 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, у якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилаються на порушенням судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що спір у справі виник щодо захисту прав споживача, а позовна заява не містить вимог з приводу нерухомого майна. Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі постановлена з порушенням правил підсудності, а апеляційний суд, ухваливши незаконну постанову, не виправив помилку суду першої інстанції. У випадку ухвалення судом рішення по суті спору, таке рішення буде незаконним та підлягатиме обов'язковому скасуванню, оскільки воно буде ухвалене з порушенням правил територіальної підсудності. Позивач заяви про непідсудність справи і ця обставина буде використана при оскарженні судового рішення, у тому числі, відповідачами для ухилення від юридичної відповідальності.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статті 32 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року справу № 755/13140/19 передано на розгляд Обухівського районного суду Київської області.

Встановивши, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року, яка не оскаржена у встановленому законом порядку, справу № 755/13140/19 в порядку передбаченому статтею 31 ЦПК України передано на розгляд Обухівського районного суду Київської області, а спори між судами про підсудність не допускаються, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відкриття провадження у справі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подачі касаційної скарги) Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Київобленерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Київська області енергопостачальна компанія" про зобов'язання вчинити дії, припинення дій, які порушують права споживача та відновлення його становища, яке існувало до порушення, визнання правочинів недійсними, стягнення збитків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков