Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2020 року у справі №522/13982/17

Ухвала

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 522/13982/17

провадження № 61-9973ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одесаобленерго" на постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення вартості недорахованої електроенергії, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року АТ "Одесаобленерго" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості недорахованої електроенергії в сумі 31 743,02 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 21 458,28 грн та 3 % річних в сумі 2 592,93 грн та судових витрат.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії, яку постачає АТ "Одесаобленерго" відповідно до відкритого особового рахунку № НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1.31 липня 2014 року уповноваженими представниками Центрального РЕМ АТ "Одесаобленерго" на підставі пункту 37 Правил користування електричною енергією для населення проводилась перевірка об'єкту відповідача, за адресою: АДРЕСА_1, на відповідність споживання електричної енергії Правилам, в ході проведення якої було виявлено порушення, яке зафіксоване актом про порушення № 028508 від 31 липня 2014 року на суму 31
743,02 грн. За вказаним актом нараховано три відсотки річних, які складають 2
592,93 грн, а збитки від інфляції складають 21 458,28 грн.

06 листопада 2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначив другим відповідачем ОСОБА_2 та просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вартість недорахованої електроенергії в сумі 31 743,02 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 21 458,28 грн та 3% річних в сумі 2 592,93 грн та судових витрат, оскільки власником квартири є ОСОБА_2.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 06 лютого 2019 року позов Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення вартості недорахованої електроенергії, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Одесаобленерго" вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією у розмірі 31 743
грн 02 коп., три відсотка річних у розмірі 2 592 грн 93 коп., інфляційні витрати у розмірі 21 458 грн 28 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 06 лютого 2019 року в частині задоволення позову Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до ОСОБА_1 скасовано.

В задоволенні позову Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

02 липня 2020 року Акціонерне товариство "Одесаобленерго" засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у вказаній вище справі, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Частиною 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом спору в цій справі є стягнення вартості недорахованої електроенергії в розмірі 31 743,02 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 21 458,28 грн та 3% річних в сумі 2 592,93 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200
грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якогосудове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для касаційного перегляду судових рішень, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки Акціонерне товариство "Одесаобленерго" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року та зупинення виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 02 червня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одесаобленерго" на постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення вартості недорахованої електроенергії, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська