Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2020 року у справі №357/8030/19

Ухвала

Іменем України

19 березня 2020року

м. Київ

справа № 357/8030/19

провадження № 61-4938ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Білоцерківської міськради, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею.

В обґрунтування позову зазначала, що перебувала із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 21 травня 2016 року по 22 лютого2018 року, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка - ОСОБА_3.

Протягом шести місяців після дня свого народження дитина проживала по АДРЕСА_1.

Зазначала, що з кінця травня 2017 року і по теперішній час дитина проживає разом з нею в належній їй на праві власності 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_2.

Вказувала, що відповідач систематично вчиняє скандали, під час яких намагається без її дозволу забрати дитину. Останній такий скандал мав місце 17 липня 2019 року, під час якого вона викликала працівників Білоцерківського ВП ГУ НП у Київській області.

Зазначала, що не дивлячись на те, що при проведенні досудових врегулювань за участю органу опіки та піклування відповідач не заперечував проти проживання дитини із матір'ю, вважає, що питання визначення місця проживання дитини повинно бути врегульоване судом з метою запобігання порушення прав малолітньої дитини.

В підготовчому судовому засіданні відповідач подав клопотання про закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, яке мотивоване тим, що малолітня ОСОБА_4 зареєстрована за адресою проживання позивача - її матері ОСОБА_2, реєстрацію здійснено за добровільною згодою відповідача. Зазначав, що сторони досягли згоди щодо місця проживання дитини, він ніяким чином не перешкоджає ОСОБА_2 в проживанні дитини разом з нею, а спір з цього приводу взагалі відсутній.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року закрито провадження у даній справі з підстав відсутності предмету спору.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з положень пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, вказуючи на відсутність предмету спору, з огляду на те, що дитина з червня 2017 року по даний час проживає та зареєстрована у встановленому законом порядку разом із своєю матір'ю, а відповідач не заперечує проти цього, тобто між сторонами досягнуто згоди щодо місця проживання дитини.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду, виходив з того, що питання визначення місця проживання дитини між сторонами не врегульоване що і стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що спору щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не існує, а порушення права позивача і дитини є виключно домислами ОСОБА_2.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте, поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Апеляційним судом встановлено, що питання визначення місця проживання дитини в розумінні положень статті 161 Сімейного кодексу України, за відсутності угоди сторін або ж відповідного рішення органу опіки та піклування, між сторонами не врегульоване, що і стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що питання визначення місця проживання дитини повинно бути врегульоване судом з метою запобігання порушення прав малолітньої дитини.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року.

Керуючись частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов