Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №206/1665/19

УХВАЛА

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 206/1665/19

провадження № 61-19207ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

боржник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорний Євгеній Олегович,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 3 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови старшого державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорного Євгенія Олеговича, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання протиправними дій та скасування постанови старшого державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорного Є. О., визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк").

ОСОБА_1 скаргу обґрунтовувала тим, що на примусовому виконанні у Самарському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № ~organization0~, відкрите на виконання виконавчого листа № 206/1789/15-ц, виданого 21 липня 2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 326 845,42 грн.

З діями старшого державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорного Є. О. щодо відкриття виконавчого провадження заявник не погодилася та вказала, що вони вчинені з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплинув.

З цих підстав ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії старшого державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорного Є. О. щодо прийняття до виконання виконавчого листа від 21 липня 2015 року № 206/1789/15-ц, скасувати постанову старшого державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорного Є. О. про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № ~organization1~ та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2015 року № 206/1789/15-ц.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 3 червня 2019 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1

Дніпровський апеляційний суд постановою від 8 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 3 червня 2019 року - без змін.

25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.

Згідно з пунктом 25 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених

у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3,

6-8,15,16,22,23,27,28,30,32 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками перегляду ухвали

суду першої інстанції щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не входить до переліку судових рішень, які можуть

бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень частини 1 статті 389 ЦПК України, тому таке судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, якими, зокрема, вирішено вимоги щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у відкритті касаційного провадження у цій частині необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження на судові рішення у іншій частині, суд дійшов наступних висновків.

Судами установлено, що 21 липня 2015 року Самарським районним судом м.

Дніпропетровська видано виконавчий лист від 3 червня 2015 року № 206/1789/15-ц.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2015 року набрало законної сили 21 липня 2015 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 21 липня 2016 року.

25 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження № ~organization2~ на виконання виконавчого листа № 206/1789/15-ц, виданого 21 липня 2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська.

14 грудня 2015 року виконавчий лист № 206/1789/15-ц, виданий 21 липня 2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність майна у боржника).

12 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № ~organization3~ на виконання виконавчого листа № 206/1789/15-ц, виданого 21 липня 2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська.

29 вересня 2016 рокувиконавчий лист № 206/1789/15-ц, виданий 21 липня 2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, поверненостягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

25 жовтня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подано до Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заяву про відкриття виконавчого провадженняна виконання виконавчого листа № 206/1789/15-ц, виданого 21 липня 2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 326
845,42 грн.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа № 206/1789/15-ц, виданого 21 липня 2015 року, до виконання після повернення виконавчого листа стягувачу перервався і стягувач повторно пред'явив виконавчий лист до виконання у строки, встановлені чинним Законом України "Про виконавче провадження".

16 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чорним Є. О. відкрито виконавче провадження № ~organization4~.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 12 чинного Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, зокрема, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Пунктами 5 та 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження".

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 у частині визнання протиправними дій та скасування постанови, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що дії старшого державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорного Є. О. щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № ~organization5~ є законними та вчиненими у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що старшим державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорним Є. О. виконавчий лист прийнятий до виконання правомірно, дійшли правильного висновку про те, що, відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець діяв у відповідності до вимог закону та в межах наданих йому повноважень.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованих висновків про переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням того, що судове рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 3 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики і мотивованих посилань на таку обставину касаційна скарга не містить, тому на підставі частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 3 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови старшого державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області Чорного Євгенія Олеговича, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк".

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов