Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2019 року у справі №489/3536/18

УХВАЛА

15 березня 2019 року

м. Київ

справа № 761/11265/18

провадження № 61-4539ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 32 560,50 грн заборгованості та 30 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 15 лютого 2011 року між ним та відповідачем укладено договір вкладу "Пенсійний накопичувальний" №SAMDN18000714212867. Проте, у порушення умов зазначеного договору, банк не зарахував на його рахунок внесені ним кошти у сумі 32 560,50 грн, через що станом на 04 березня 2016 року залишок на його депозитному рахунку не відповідав перерахованим сумам. Посилаючись на те, що після неодноразових звернень він випадково дізнався про розірвання між ним і банком договору від 15 лютого 2011 року та укладення інших договорів, що він вважає неправомірним, просив суд задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 3 грудня 2018 року у позові відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

05 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1
921,00 грн.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення 32 560,50 грн заборгованості та 30 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом також ураховано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, судом не встановлено і заявник на такі не посилається.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2019 рокуприйняті у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник