Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.01.2021 року у справі №532/1810/19

Ухвала

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 532/1810/19

провадження № 61-706ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року у складі судді Омельченко І. І., додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року у складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів:

Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ
КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 20 грудня 2010 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві вона підтвердила, що підписана нею заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua складає договір про надання банківських послуг.

Внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором, станом на 13 червня 2019 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 118 562,68 грн, яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 4 926,99 грн, пені за прострочення зобов'язання - 103 939,66 грн, пені за несвоєчасність погашення заборгованості - 3 574,00 грн, штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн та штрафу (процентна складова) - 5 622,03 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 118 562,68 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 вересня

2020 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Додатковим рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області

від 21 жовтня 2020 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені відповідачем на правничу допомогу у розмірі

5 044,80 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року та додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року, додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для заявника.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 118 562,68 грн яка станом на 01 січня

2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для заявника

Доводи заявника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є неспроможними. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, у чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 висловила правовий висновок, згідно з яким Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Посилання заявника на те, що судові рішення ухвалені без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18, від 11 вересня

2019 року у справі № 642/5533/15-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17 є необгрунтованими, оскільки вони ухвалені за інших встановлених судами фактичних обставин справи, а тому відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також недоречними є посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається не узгоджуються з висновками, які викладено у постанові Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 378/521/19 з аналогічними обставинами, оскільки зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції не переглядалося Верховним Судом у касаційному порядку.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обгрунтування. Заявник не навів переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для висновку про відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення

від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2020 року, додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак