Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.01.2019 року у справі №754/6032/18

Ухвала

15 січня 2019 року

м. Київ

справа № 754/6032/18

провадження № 61-588ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення та стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини?

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, на аліменти в розмірі 3 500,00 грн, з подальшою індексацією відповідно до чинного законодавства України, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та стягнути з ОСОБА_1 неустойку (пеню) в розмірі 11 763,17 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 на її користь стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Станом на 03 травня 2018 року заборгованість по сплаті за аліментами становить 11 763,17 грн.

На утриманні ОСОБА_2 знаходиться також дитина-інвалід від іншого шлюбу.

На переконання ОСОБА_2 відповідач приховує реальні доходи, оскільки відповідач вказує розмір своєї заробітної плати у розмірі 775,62 грн за січень 2018 року та 791,14 грн за лютий 2018 року, при цьому за ці місяці аліменти сплачені відповідачем у розмірі по 750,00 грн за кожен із цих місяців.

Крім того, у червні 2016 року ОСОБА_1 придбав житловий будинок в селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, а в листопаді 2015 року став учасником ТОВ "ГАЗ ТРАНС СЕРВІС".

Посилаючись на зміни у майновому стані платника аліментів, ОСОБА_2 просила збільшити їх розмір та стягувати в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500,00 грн, з подальшою індексацією, та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням змін у законодавстві та стягнути неустойку за прострочення плати аліментів в розмірі

11 763,17 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення задоволено частково.

Змінено розмір стягуваних з ОСОБА_1 за рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року аліментів.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі

50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) у зв'язку з заборгованістю по аліментам в розмірі 11 763,17 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року в частині визначення розміру аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року у справі № 754/5298/15-ц за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3
000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи їх стягнення 29 листопада 2018 року.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є зміна розміру аліментів з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 на 3 500,00 грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до чинного законодавства України, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та стягнення неустойки (пені) у розмірі 11 763,17 грн.

Отже, справа № 754/6032/18 не є справою з ціною позову, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 754/6032/18 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK

v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від

29 листопада 2018 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої

статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення та стягнення неустойки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило