Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2018 року у справі №2-151/2011

Ухвала

Іменем України

05 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-151/2011

провадження № 61-44791ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Якименко Михайло Петрович, на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області РудковськоїМар'яни Зіновіївни від 20 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Рудковської М. З. від 20 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-151/2011, виданим 08 лютого 2012 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2018 року ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року скасовано, апеляційну скаргу ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Якименко М. П., задоволено частково, у задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання неправомірною постанови головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Рудковської М. З. від 20 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Якименко М. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Якименко М. П., Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 лютого 2012 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 2-151/2011 на виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 60 721 грн 53 коп. за рахунок заставленого майна: незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 68 %, загальною площею 133,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельної ділянки, площею 0,0899 га, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, а також стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судових витрат.

30 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий лист № 2-151/2011 повернуто Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк".

11 липня 2016 року стягувач звернувся до начальника Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

20 липня 2016 року головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковською М. З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа № 2-151/2011.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин, були врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим частиною 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Положеннями частин 1 та 2 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини третьої зазначеної статті закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа з підстав нездійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що 30 червня 2016 року головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковською М. З. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий лист від 08 лютого 2012 року № 2-151/2011 повернуто Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягував не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, що не позбавило стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

11 липня 2016 року стягувач повторно звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження і 20 липня 2016 року головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Рутковською М. З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, стягувачем не пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки з часу повернення йому виконавчого листа 30 червня 2016 року до часу його звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження - 11 липня 2016 року встановлений законом річний строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не минув.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 липня 2016 року винесена з дотриманням вимог чинного на той час Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а тому підстав для визнання її неправомірною не вбачається.

Крім того, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року, вказав на неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в даному випадку строк пред'явлення виконавчого документа до виконання був перерваний не пред'явленням виконавчого листа до виконання, а поверненням виконавчого листа стягувачу, після чого стягував повторно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження. В даному випадку застосуванню підлягають положення пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись частиною 2 статті 389, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Якименко Михайло Петрович, на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області РудковськоїМар'яни Зіновіївни від 20 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник