Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2020 року у справі №629/5246/19

Ухвала

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 629/5246/19

провадження № 61-8939ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сімоненко В.

М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право спільної часткової власності - 1/2 ідеальної частки у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та за ОСОБА_2 право спільної часткової власності - 1/2 ідеальної частки у зазначеній квартирі, стягнувши також з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що з 12.08.2000р. по
26.02.2016р. вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
08.12.2005р. відповідач на підставі договору міни квартири набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. У вказаній квартирі з 2006 року були зареєстровані відповідач та члени його сім'ї - вона, як дружина, та їх син - ОСОБА_3,2001 року народження, які проживають в ній з моменту реєстрації по теперішній час. Кошти за надані комунальні послуги сплачувалися з сімейного бюджету, разом з відповідачем вони займалася її облаштуванням, ремонтували (замінювали) вікна та двері, укладали ламінат та кахель у коридорі, клеїли шпалери у дитячий кімнаті та вітальні. У період з 1999 року по теперішній час вона працює на підприємстві ПрАТ "ЛКМЗ", отримує стабільну заробітну плату, а отже мала можливість протягом 2006-2019рр. приймати участь у витратах сім'ї, у тому числі пов'язаних з утримання квартири. Оскільки вказаний договір міни від
08.12.2005 року було укладено в інтересах сім'ї, зазначена квартира, набута одним із подружжя під час сумісного проживання у шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. На початку 2019 року позивач запропонувала відповідачу поділити спірну квартиру шляхом звернення до нотаріуса зі спільною заявою про укладання договору про визнання за кожним з них по 1/2 ідеальної частки у квартирі, оскільки квартира є неподільною річчю, або шляхом оформлення вказаної квартири (у цілому) на того з подружжя, хто сплатив грошову компенсацію іншому. Проте відповідач відмовив у поділі майна за домовленістю між сторонами, змінивши у лютому 2019 року у вхідних дверях замки та виніс її речі на балкон, через що вона тимчасово була змушена деякий час проживати за іншою адресою в орендованій квартирі.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У червні 2020 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1, яка ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року була залишена без руху, заявнику наданий строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Заявник на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 червня 2020 року подав матеріали необхідні для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Заявник просить поновити їй строк на подання касаційної скарги, посилаючись на те, що 06 травня 2020 року судом апеляційної інстанції була проголошена вступна і резолютивна частина постанови, повний текст якої нею отримано 26 травня 2020 року, про надала докази.

З огляду на те, що заявник отримала оскаржувану постанову 26 травня 2020 року, подала касаційну скаргу 10 червня 2020 року, тобто в тридцятиденний строк з дня отримання постанови, останній день на подання касаційної скарги припадав на час дії карантину, колегія суддів вважає за можливе поновити заявнику строк на подання касаційної скарги.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 1 статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Системний аналіз частини 6 статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищуєдвісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині 3 статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову в даній справі є вимога майнового характеру про визнання за позивачкою права спільної часткової власності - 1/2 ідеальної частки у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та за ОСОБА_2 права спільної часткової власності - 1/2 ідеальної частки спірної квартири, вартість якої становить 101
730,00 грн, що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Відтак, справа є малозначною, в силу змісту правовідносин та їх регулювання не представляє значної складності, ціна позову в якій не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525
500,00 грн) та, виходячи із приписів частини 4 статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, постанова суду апеляційної інстанції винесена з урахуванням висновків, які викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

При визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Право на касаційне оскарження судових рішень ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має для неї виняткове значення.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначені заявником у касаційній скарзі обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, обґрунтовані тим, що вирішення справи Верховним Судом має виняткове значення для неї. Вказані доводи касаційної скарги не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з діями відповідача або з оскаржуваним судовим рішенням у цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У цій справі обставин, передбачених частиною 4 статті 274 або пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко