Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2019 року у справі №320/2712/17

Ухвала

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 320/2712/17

провадження № 61-6408ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року ОСОБА_2, звернулася до суду із зазначеним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки від усіх доходів відповідача щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 23 вересня 2008 року, до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позову зазначала, що сторони з 11 серпня 2000 року перебували у шлюбі, є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживають разом із нею і знаходяться на її утриманні. Посилалась на те, що після розірвання шлюбу, яке сталося 10 червня 2008 року, відповідач участі в утриманні дітей не приймає, матеріально дітей не забезпечує.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року судове рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2017 року, до досягнення дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2018 року змінено, шляхом визначення початку стягнення аліментів з 23 вересня 2008 року.

22 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2018 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому враховує характер правовідносин у яких виник спір, предмет та ціну позову.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи заявника про те, що ціна позову становить понад 192 100,00 грн, а тому суд помилково визнав цю справу малозначною, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 частини 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Доводи заявника про те, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки погашення заборгованості по аліментам позбавить його права користування транспортним засобом та можливістю отримання заробітку у подальшому, Верховний Суд відхиляє з урахуванням того, що ОСОБА_1 не додав до касаційної скарги жодних доказів, які б підтверджували, що управління транспортним засобом є єдиним джерелом його доходу.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак