Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.12.2020 року у справі №750/5702/20

Ухвала

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 750/5702/20

провадження № 61-18195ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада

2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 15 вересня 2021 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбу, який був розірваний рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Посилаючись на те, що дитина потребує коштів, необхідних для його гармонійного розвитку, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/7 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з

08 липня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду допущено до негайного виконання у межах платежу за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Деснянського районного суду м.

Чернігова від 13 серпня 2020 року змінено в частині визначеного судом розміру аліментів, збільшено з 1/7 частки до 1/4 частини. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду

від 18 листопада 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів платника аліментів.

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи

Доводи касаційної скарги про те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи є необгрунтованими, оскільки заявник не зазначив, які саме встановлені в оскаржуваному судовому рішенні обставини мають преюдиційне значення для розгляду іншої справи.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення

від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада

2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак