Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2019 року у справі №554/7269/18

Ухвала

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 554/7269/18

провадження № 61-6551ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.

Полтави від 19 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування свого позову зазначила, що 30 вересня 1997 року її було прийнято на роботу до Полтавського кооперативного коледжу; наказом №45-к від 28 травня 2002 року переведено на посаду бібліотекара другої категорії; 01 листопада 2005 року встановлено кваліфікаційну категорію бібліотекара першої категорії. Наказом №54-к від 02 липня 2011 року було призначено на посаду завідуючої бібліотекою коледжу, а наказом №35-к від 17 травня 2018 року звільнено з навчального закладу "за угодою сторін".

ОСОБА_1 вважає, що відповідачем протягом 2010-2018 років не виплачено їй кошти на оздоровлення під час щорічної відпустки.

Розмір боргу за розрахунками позивача становить: 2010 рік - 1 014 грн; 2011 рік - 1 441 грн; 2012 рік - 1 700 грн; 2013 рік - 1 806 грн; 2014 рік - 1 806 грн; 2015 рік - 2 145 грн; 2016 рік - 2 512 грн; 2017 рік - 3 392 грн; 2018 рік - 3
795 грн; всього 19 551 грн.

Крім того позивач вважає, що відповідач не виплачував кошти як матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, які повинні були бути у розмірі одного посадового окладу.

Розмір боргу становить: 2010 рік - 1 014 грн; 2011 рік - 1 441 грн; 2012 рік - 1
700 грн; 2013 рік - 1 806 грн; 2014 рік - 1 806 грн; 2015 рік - 2 145 грн; 2016 рік - 2 512 грн; 2017 рік - 3 392 грн; 2018 рік - 3 795 грн; всього 19 551 грн.

Також їй не виплачувалась доплата у розмірі 15% від посадового окладу за роботу з фондом підручників.

Розмір боргу становить: 2010 рік - 1 440 грн; 2011 рік - 1 728 грн; 2012 рік - 2
040 грн; 2013 рік - 2 160 грн; 2014 рік - 2 160 грн; 2015 рік - 2 568 грн; 2016 рік - 3 012 грн; 2017 рік - 4 068 грн; 2018 рік - 3 376 грн; всього: 23 652 грн.

Розмір інфляційних втрат за 2010-2018 роки становить 11 423,91 грн.

ОСОБА_1 просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй невиплачену протягом 2010-2018 років заробітну плату у розмірі 90 126 гривень.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року в частині відмови в нарахуванні та виплаті доплати - скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати невиплаченої протягом 2010-2018 років доплати в розмірі 15% посадового окладу задоволено.

Зобов'язано Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату в розмірі 15% посадового окладу, а саме 23 652 грн.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року залишено без змін.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить частково скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2019 року та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року в частині відмови у стягненні з відповідача невиплачених протягом 2010-2018 років коштів на оздоровлення під час щорічної відпустки у розмірі 19 551 грн; невиплаченої протягом 2010-2018 років матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 19 551 грн; за 2010-2015 роки індексації заробітної плати в сумі 8 645,70 грн; за 2010-2018 роки заробітну плату відповідно до посадового окладу в сумі 15 948,09 грн, та винести в цій частині нове рішення, яким: стягнути з відповідача невиплачені протягом 2010-2018 роки кошти на оздоровлення під час щорічної відпустки у розмірі 19 551 грн; невиплачені протягом 2010-2018 роки кошти як матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 19 551 грн; стягнути невиплачену з 2010-2015 роки індексацію заробітної плати в сумі 8 645,70 грн; стягнути невиплачену за період 2010-2018 роки заробітну плату відповідно до посадового окладу в сумі 15 948,09 грн.

Всього заявник просить стягнути з відповідача 63 695,79 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають

касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 90 126 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн * 100 = 192 100,00 грн).

Заявник оспорює судові рішення у частині відмови у задоволенні позову на суму 63
695,79 грн.

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин,

які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення заробітної плати - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников