Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.10.2020 року у справі №753/8304/15

Ухвала

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 753/8304/15

провадження № 61-13099ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у складі судді

Фінагеєва В. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання правовідносин за іпотечним договором припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання правовідносин за іпотечним договором припиненими.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник звернувся до суду з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, що відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій заявник просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не врахував, що датою початку перебігу строку на апеляційне оскарження є дата отримання заявниками повного тексту оскаржуваного судового рішення. Ураховуючи, що вони його не отримували, а їх представник ознайомився з матеріалами справи та змістом оскаржуваного судового рішення лише 27 травня 2020 року, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної ухвали апеляційного суду, представник заявників ОСОБА_3 отримав 01 серпня 2020 року, що підтверджується копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

За змістом частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення прощенного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Ураховуючи, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником, є поважними, підтверджені належними доказами, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

За змістом частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від

16 березня 2018 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 звернувся у червні 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення то строк на апеляційне оскарження може бути поновлений лише за наявності двох умов, а саме: 1) якщо заявник не був повідомлений про розгляд справи або не залучений до участі у ній, за умови, що суд ухвалив рішення про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) строк на касаційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявники посилалися на те, що строк на апеляційне оскарження ними пропущено з поважних причин, оскільки повного тексту оскаржуваного судового рішення вони не отримували, а їх представник ознайомився з матеріалами справи та змістом оскаржуваного судового рішення лише 27 травня 2020 року.

Перевіряючи наведені доводи заявників, апеляційний суд встановив, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, та в той же день було складено його повний текст.

ОСОБА_1 є позивачем у справі. Позовну заяву було подано у квітні

2015 року представником позивача ОСОБА_3, який діяв в інтересах позивача на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 25 липня 2014 року та від

10 березня 2015 року. Представник позивача брав участь у розгляді справи, отримував процесуальні документи та приймав участь у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій, що підтверджується протоколами судових засідань від 20 квітня 2016 року та 23 лютого 2017 року.

12 лютого 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 був повідомлений про розгляд справи, яка була призначена на 16 березня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

20 квітня 2016 року, за клопотанням сторони позивача, ОСОБА_2 залучено до участі у розгляді справи як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_2 отримувала поштову кореспонденцію суду та була повідомлена про розгляд справи, призначений на 16 березня 2018 року.

Установивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані про розгляд справи у суді, не навели обставин непереборної сили, що зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від

16 березня 2018 року понад два роки, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі положень частини 2 статті 358 ЦПК України.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенціївправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 "Пономарьов проти України" зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають грунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, ухвала Київського апеляційного суду від 27 липня

2020 року постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтею 390, частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання правовідносин за іпотечним договором припиненими, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак