Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №514/1130/18

Ухвала

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 514/1130/18

провадження № 61-14831ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про захист прав споживача.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 10 січня 2018 року він користувався послугами з перевезення пасажирів на маршруті "Малоярославець 1 - Одеса

АС "АВ Привоз", які надаються перевізником ФОП ОСОБА_2 з смт Тарутине до м.

Одеси. На вимогу водія автобусу ОСОБА_3 він сплатив 120,00 грн та отримав заповнений водієм власноруч квиток АКМС № 011145, з відривом

170-180 км зоною. Однак, на його думку, вартість проїзду за вказаним маршрутом складає 90,38 грн. Зазначав, що 11 січня 2018 року він здійснив поїздку з м.

Одеси до смт Тарутине на автобусі загального користування "Одеса АС "АВ Привоз"-Малоярославець 1", який обслуговує перевізник ФОП ОСОБА_2, на вимогу водія автобусу ОСОБА_3 позивач сплатив 120, грн та отримав заповнений водієм власноруч квиток АКМС № 011111, з відривом 170-180 км зоною. Однак, на думку позивача, вартість проїзду за вказаним маршрутом складає 106,42 грн. Таким чином, вважав, його було ошукано водієм на загальну суму 43,20 грн. Позивач також посилався на те, що в отримані ним зазначені квитки не внесена друкарським способом інформація про вартість проїзду, а тому просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2. на свою користь 43,20 грн, визнати порушення ФОП ОСОБА_2 п. 2 наказу Мінтрансу України № 503 від 25 травня 2006 року "Про затвердження типових квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" щодо невнесення вартості проїзду у квитки друкованим способом та зобов'язати ФОП ОСОБА_2 використовувати квитки для проїзду із зазначенням вартості проїзду друкованим способом.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року залишено без змін.

У липні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому враховує характер правовідносин у яких виник спір, предмет і ціну позову.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер правовідносин у яких виник спір, предмет і ціну позову у даній справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з цим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимоги статтей 390 та 392 ЦПК України.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому касаційне провадження у цій справі не підлягає відкриттю.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від

16 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня

2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк