Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2020 року у справі №453/245/19

Ухвала

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 453/245/19

провадження № 61-3983ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Славської селищної ради Сколівського району Львівської області до ОСОБА_1, третя особа - Державне підприємство "Славське лісове господарство", про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільної рубки лісу,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Славської селищної ради Сколівського району Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Державне підприємство "Славське лісове господарство" про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільної рубки лісу.

Позов мотивовано тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 23 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 85,00 грн.

Внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, державі в особі Славської селищної ради Сколівського району Львівської області на території якої відповідачем здійснено самовільну рубку деревини, завдано майнових збитків на суму 66 781,83 грн, які ОСОБА_1 у добровільному порядку не відшкодував.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь 66 781,83 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 04 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави в особі Славської селищної ради Сколівського району Львівської області 50 000,00
грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільної рубки лісу. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач здійснив незаконну рубку лісу, що підтверджується постановою про адміністративне правопорушення, яка ним не оскаржувалася та набрала законної сили, чим заподіяв державі майнової шкоди, розмір якої підтверджується наявними у матеріалах справах доказах. При цьому суди вважали за можливе зменшити розмір відшкодування майнової шкоди, врахувавши матеріальне становище відповідача.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law13~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law14~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law15~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 27 лютого 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції ~law16~.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За правилом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є відшкодування майнової шкоди у розмірі 66 781,83
грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Славської селищної ради Сколівського району Львівської області до ОСОБА_1, третя особа - Державне підприємство "Славське лісове господарство", про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільної рубки лісу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик