Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2019 року у справі №320/8257/17

Ухвала

07 березня 2019 року

м. Київ

справа № 320/8257/17

провадження № 61-4284ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") про стягнення страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника у розмірі 43 848,00 грн та судові витрати у розмірі 4 800,00 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 43 848,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2018 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала 23 лютого 2019 року до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2018 року. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити силі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі № 320/8257/17 становить 43 848,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 320/8257/17 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що: справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наявність такого рішення може слугувати незаконній відмові страховими компаніями у виплаті страхового відшкодування багатьом потерпілим, які постраждали внаслідок дорожньо-транспортних пригод; справа має виняткове значення для неї, оскільки предметом розгляду є відшкодування шкоди, завданої смертю сина.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, з урахуванням змісту позовних вимог, чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення цієї справи і до матеріалів касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження цих обставин. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для ОСОБА_1

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат