Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №761/37394/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2019 року

м. Київ

справа № 761/37394/17

провадження № 61-4146ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м.

Києва від 15 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 2 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені),

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені).

Під час розгляду справи відповідач подав заяву про зупинення провадження

у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 752/19032/15-ц, 761/38699/15-ц, 752/9171/18,752/11768/18.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року заяву ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 січня 2019 року апеляційну

скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 15 листопада 2018 року повернено особі, яка її подала.

У лютому 2019 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 15 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 2 січня 2019 року і зупинити провадження у справі.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3,6-8,15,16,22,23,27,28,30,32 частини першої

ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року не переглядалася в апеляційному порядку, вона не підлягає касаційному оскарженню. Тому касаційний суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до змісту пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної ухвали Київського апеляційного

суду від 2 січня 2019 року вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених частини 2 статті 352 ЦПК України.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскарженні в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі. Оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвал про відмову у зупиненні провадження у справі процесуальним законом не передбачено.

Пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

ОСОБА_5 оскаржив у апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі, яка не входить до переліку ухвал, визначених у частині 1 статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку

про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року, оскільки така ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Апеляційний суд роз'яснив, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, що передбачено частиною 2 статті 353 ЦПК України.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду від 2 січня 2019 року, касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає,

що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Право на доступ до суду судом апеляційної інстанції порушено не було. Заявник має право звернутись до суду та оскаржити в апеляційному порядку зазначену ухвалу суду першої інстанції разом із рішенням суду.

Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права

й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_5 в частині оскарження ухвалиКиївського апеляційного суду від 2 січня 2019 року колегія суддів відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду

м. Києва від 15 листопада 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду

від 2 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук