Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №361/5324/16

УХВАЛА

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 361/5324/16

провадження № 61-4151ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Требухівська сільська рада Київської області про стягнення витрат на приведення будівлі для можливого користування, стягнення збитків понесених від неможливістю користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами щодо виділення майна в натурі, поділу земельної ділянки, усунення перешкод в її користуванні, відшкодування збитків.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2018 року роз'єднано позовні вимоги.

У межах справи № 361/5324/16 розглядається позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на приведення будівлі в належний для користування стан та стягнення збитків, понесених від неможливості користування земельною ділянкою на загальну суму 78708,19 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2018 року змінено в частині підстав для відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

24 лютого 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В частині 9 статті 19 ЦПК України вказано, що для цілей частині 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1762,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 78 708,19 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн? 100=176 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Требухівська сільська рада Київської області про стягнення витрат на приведення будівлі для можливого користування, стягнення збитків понесених від неможливістю користування земельною ділянкою.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько