Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2020 року у справі №688/728/19

Ухвала

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 688/728/19

провадження № 61-6347ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Військової частини А0409 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 березня 2020 року в справі за позовом Військової частини А0409 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Військова частина А0409 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача в порядку регресу витрати, понесені позивачем у зв'язку з виплатою коштів на відшкодування шкоди ОСОБА_2, спричиненої відповідачем внаслідок вчинення злочину, в розмірі 210 000 грн.

Позовні вимоги Військової частини А0409 обґрунтовано тим, що 05 лютого 2016 року вироком Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 425 КК України. Згідно з вироком суду, 26 листопада 2014 року на військовому полігоні Військової частини А0409 у с. Олександрівка Новоград-Волинського району Житомирської області, ОСОБА_1, порушивши положення Конституції України, статей 3.4.6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, положень статей 11,16,30,35,37,59,119,120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, без дотримання вимог техніки стрільби, без проведення інструктажу та без перевірки основних положень курсу стрільб, допустив цивільну особу ОСОБА_3, який не знав вимог техніки безпеки до ділянки № 3 військового полігону та до участі у виконанні вогнепальної вправи вогнепальною зброєю групою розвідувального взводу 4 механізованого батальйону Військової частини А0409. В ході виконання вправи ОСОБА_1, усвідомлюючи факт незаконного перебування ОСОБА_3 на ділянці № 3, виконання вправи не припинив, сигнал "Відбій" не дав, заходів до припинення стрільби не вжив та допустив недбале ставлення до служби, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесне ушкодження у вигляді вогнепального наскрізного поранення грудної клітини та лівої плечової кістки, від якого настала смерть. Вказаний вирок набрав законної сили 25 квітня 2016 року. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2007 року у справі № 285/1155/17 стягнуто з Військової частини А0409 на користь ОСОБА_2 132 330 грн витрат на поховання та 500 000 грн моральної шкоди. Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 грудня 2007 року змінено, зменшено розмір майнової шкоди, стягнутої з Військової частини А0409 на користь ОСОБА_2, до 10 000 грн та моральної шкоди до 200 000 грн. 26 квітня 2018 року на виконання судового рішення позивачем було перераховано на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 210 000 грн. Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія щодо відшкодування на користь військової частини коштів, сплачених на відшкодування майнової та моральної шкоди, проте такі кошти не були сплачені.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 05 грудня 2019 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Військової частини А0409 завдану шкоду в порядку регресу в сумі 210 000 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року скасував, провадження у справі закрив з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

30 березня 2020 року Військова частина А0409 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм норм процесуального права, просила скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 березня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення шкоди, завданої злочином в порядку регресу, в розмірі 210 000 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200
грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 02 березня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А0409 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 березня 2020 року в справі за позовом Військової частини А0409 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином в порядку регресу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило