Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №740/4849/17

Ухвала

Іменем України

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 740/4849/17

провадження № 61-2493ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С.

Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом,

в якому просило у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 10 червня 2013 року звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки SEAT IBIZA, державний номерний знак НОМЕР_1,2013 року випуску, для подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу від 30 червня 2013 року, встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

18 листопада 2019 року ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до суду із заявою про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

від 10 червня 2013 року у розмірі 287 217,40 грн, з яких: основна заборгованість - 131 780,67 грн; збитки - 58 330 грн; витрати на страхування предмета застави - 21 903,64 грн; штраф - 22 898,98 грн;

3 % річних за кредитом - 11 836 грн; інфляційні втрати за кредитом -40 468,11
грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 23 вересня 2020 рокуу прийнятті заяви ТОВ "Порше Мобіліті" про зміну предмета позову відмовлено.

Провадження у справі за позовом ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судовий розгляд вже розпочато, у справі призначалась судово-економічна експертиза, тому всупереч вимогам статті 49 ЦПК України позивачем змінено вимоги більше ніж через рік після першого судового засідання з розгляду справи по суті, яке відбулось 08 червня 2018 року.

Отже, оскільки позивач не підтримав вимоги позовної заяви про звернення стягнення на заставне майно, а змінені позовні вимоги судом не прийняті до розгляду, тому провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2021 року ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 вересня

2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував підстави позову та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не застосував частину 2 статті 222 ЦПК України та дійшов передчасного висновку про відсутність предмета спору та відповідно наявність передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Апеляційний суд установив, що у грудні 2017 року ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до суду з позовом, в якому просило у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 10 червня 2013 року звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки SEAT IBIZA, державний номерний знак НОМЕР_1,2013 року випуску,

для подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу від 30 червня 2013 року, встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

18 листопада 2019 року ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до суду із заявою про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

від 10 червня 2013 року у розмірі 287 217,40 грн, з яких: основна заборгованість - 131 780,67 грн; збитки - 58 330 грн; витрати на страхування предмета застави - 21 903,64 грн; штраф - 22 898,98 грн;

3 % річних за кредитом - 11 836 грн; інфляційні втрати за кредитом -40 468,11
грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 23 вересня 2020 рокуу прийнятті заяви ТОВ "Порше Мобіліті" про зміну предмета позову відмовлено.

Провадження у справі за позовом ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави закрито.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2021 року ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 вересня

2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (статті 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Поняття "юридичний спір" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право", зокрема, поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Апеляційним судом установлено, що предметом позову ТОВ "Порше Мобіліті" є вимоги про стягнення коштів за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктами 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 222 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)

За загальним правилом суд повинен з'ясувати у позивача предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).

При цьому незгода суду першої інстанції з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, як помилково вважав суд першої інстанції у цій справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Будь-яких заяв, клопотань про відсутність вимог позивача до відповідача про повернення коштів матеріали справи не містять, заява про відмову від позову ТОВ "Порше Мобіліті" відсутня.

Встановивши, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував підстави позову та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не застосував частину 2 статті 222 ЦПК України та дійшов передчасного висновку про відсутність предмета спору та відповідно наявність передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтованого повернув справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Мікаіл Тюзюн проти Туреччини" (заява № 42507/06) вказав, що заборона на зміну позовних вимог при розгляді справи із посиланням на порушення стадії подання визнана порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд).

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України визначено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв