Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2021 року у справі №758/13715/18

УХВАЛА

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 758/13715/18

провадження № 61-10150ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 67 649,10 грн.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_1, підписавши анкету-заяву від 27 вересня 2011 року №б/н, отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встновленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а також підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які опубліковані на банківському сайті www. privatbank. ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання заяви.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3,2.1.1.2.4 договору, на підставі якого позичальник, при укладенні цього договору дав свою згоду, стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку.

Також вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 25 вересня 2018 року становила загальну суму 67 649,10 грн, з яких: 18 448,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 191,73 грн -відсотки за користування кредитом; 33 311,55 грн -пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3 197,58 грн - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 448,24 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відмовивши в позові про стягнення відсотків, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог в цій частині не надав доказів, що сторони погодили в кредитному договорі умови про розмір відсотків та штрафів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року в частині відмови у позові про стягнення відсотків, пені та штрафів залишено без змін.

У червні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц; суди належним чином не дослідили довідку про умови кредитування, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для банку.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2
270,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 67 649,10 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*100=227 000,00 грн).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами застосовано незмінну судову практику Верховного Суду, пославшись на відповідні судові рішення, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у касаційній скарзі доводів не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для банку.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржені АТ КБ "ПриватБанк" рішення Подільського районного суду м.

Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко