Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №362/1894/20

Ухвала

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 362/1894/20

провадження № 61-6747ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

(далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 07 грудня 2019 року в межах Васильківського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки ВАЗ-210994, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2,

та ЗАЗ FORZA, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням

ОСОБА_1, внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області

від 06 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки

ВАЗ-210994, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2

на момент ДТП була застрахована в ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

07 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з повідомленням про ДТП, яка сталася 07 грудня

2019 року, та із заявою про страхове відшкодування.

Згідно з ремонтною калькуляцією від 20 грудня 2019 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ FORZA, державний номерний знак НОМЕР_2, складає 112 068,82 грн, ринкова вартість транспортного засобу -75 414,24 грн, пошкодженого транспортного

засобу - 33 234,30 грн. З врахуванням безумовної франшизи (1 000 грн) підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі 41 179,94 грн.

04 березня 2020 року ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 41 179,94 грн.

Відповідно до звіту від 25 лютого 2020 року ринкова вартість автомобіля марки ЗАЗ FORZA, державний номерний знак НОМЕР_2 в пошкодженому стані складає 11
536,22 грн.

18 березня 2020 року ОСОБА_1 направив претензію про доплату страхового відшкодування на адресу страхової компанії, в якій просив здійснити доплату страхового відшкодування в розмірі 13 634,69 грн.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути на свою користь:

- з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 12 634,69 грн;

- з ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 3 400 грн, суму франшизи - 1 000 грн та моральну шкоду - 10 000 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 16 жовтня 2020 року (у складі судді Марчук О. Л. ) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року

(у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

Яворського М. А.) рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення суми франшизи скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 1 000 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

21 квітня 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Конюшко Д. Б., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою

на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" несплаченої частини страхового відшкодування

у розмірі 12 634,69 грн та з ОСОБА_2 витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку 3 400 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 08 квітня 2020 року справу № 362/1894/20 визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову

у загальному розмірі становить 26 764,69 грн (12 634,69 грн + 3 400 грн + 1 000
грн + 10 000 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує

ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів "а ", "б ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також справа має виняткове значення для ОСОБА_1.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга повинна бути переглянута судом касаційної інстанції, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08,).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук