Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.07.2018 року у справі №367/2898/17

Ухвала

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 367/2898/17

провадження № 61-37201ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року у складі суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Кулішенка Ю. М., у справі за заявою приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" про забезпечення позову у справі за позовом приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, свідоцтва про право власності, повернення майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

У 2017 році приватне підприємство "Білдгрупменеджмент" (далі - ПП "Білдгрупменеджмент") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, у якому просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № КМ2/1-5-27 від 05 травня 2014 року на квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності; витребувати квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_4; визнати за позивачем право власності на вказану квартиру.

З метою забезпечення позову ПП "Білдгрупменеджмент" у грудні 2017 року звернулася до суду із заявою про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1. У заяві ПП "Білдгрупменеджмент" посилалось на те, що у позивача є обґрунтоване припущення, що спірна квартира, що незаконно набута у власність відповідачами, на момент пред'явлення позову до них, може вибути із володіння, користування та розпорядження ОСОБА_4

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року у задоволенні заяви ПП "Білдгрупменеджмент" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається наявність обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, зазначена заява не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на майно відповідача. Окрім цього, ПП "Білдгрупменеджмент" не надано відомостей щодо власника квартири, на яку він просить накласти арешт станом на дату звернення з заявою про забезпечення позову до суду.

Оскарженою постановою апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою заяву ПП "Білдгрупменеджмент" про забезпечення позову у справі задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при зверненні до суду з позовом та із заявою про забезпечення позову позивачем надано докази реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_4 Окрім цього, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

25 травня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року.

Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх позовних вимог та наявності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Позивач вказує на порушення його права власності, при цьому не надає відповідних доказів того, що таке право власності у нього є чи колись було. Зважаючи на відсутність таких доказів, суд апеляційної інстанції не міг пересвідчитися та не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір, про наявність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також із тих же підстав суд не з'ясував та не міг з'ясувати відповідність заявленого позивачем способу забезпечення позову його ж позовним вимогам. Із часу відкриття провадження у справі пройшло більш ніж шість місяців, квартира досі зареєстрована за відповідачем. Вказане свідчить про те, що відповідач не має наміру відчужувати квартиру чи ухилятися від можливого рішення суду.

ОСОБА_4 просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що не був присутнім у судовому засіданні і копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримав по пошті 26 квітня 2018 року, що підтверджується копією супровідного листа апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року та ксерокопією конверту зі штрихкодовим ідентифікатором № 0100161286570.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

У частині 2 статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню на підставі статті 390 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року у справі за заявою приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" про забезпечення позову у справі за позовом приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, свідоцтва про право власності, повернення майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель