Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2020 року у справі №641/8876/17

Ухвала

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 641/8876/17

провадження № 61-8193ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: Слобідський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківська місцева прокуратура № 5, Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Харківській області, Прокуратура Харківської області,

вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року в складі судді Курганникової О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А.

В., Овсяннікової А. І., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулися до суд із позовом до Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Слобідський ВП ГУНП в Харківській області), Харківської місцевої прокуратури № 5, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування.

Позов мотивовано тим, що на досудовому розслідуванні у слідчому відділі Слобідського ВП ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження № 12012220540000592, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2012 року за заявою ОСОБА_2 щодо шахрайських дій посадових осіб Публічного акціонерного товариства СУБ "Грант" (далі - ПАТ СУБ "Грант").

Вказане кримінальне провадження об'єднано в одне провадження з кримінальними провадженнями № 120132320540002167 від 28 червня 2013 року, № 12013220540002576 від 09 серпня 2013 року, № 12013220540003223, № 12013220540003224, № 12013220540003225, № 12013220540003226 від 01 жовтня 2013 року та № 12014220010000134 від 02 червня 2014 року, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами ОСОБА_1 від 23 лютого 2006 року, від 02 липня 2013 року та на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2013 року щодо незаконного відчуження ПАТ СУБ "Грант" майна Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Веда-Холдинг" (далі - ТОВ СП "Веда-Холдинг").

Позивачі зазначали, що фактично кримінальне провадження № 12012220540000592 - це кримінальна справа № 22060055, порушена прокуратурою Комінтернівського району м.

Харкова 28 лютого 2006 року за заявою ОСОБА_1 від 23 лютого 2006 року щодо неправомірних дій посадових осіб ПАТ СУБ "Грант", які шахрайським шляхом привласнили майно ТОВ СП "Веда-Холдинг ", ТОВ "Діскавері+ ", ТОВ СП "Едіс" та інших підприємств та ЧП афілійованих із ТОВ СП "Веда-Холдинг", співзасновниками та співінвесторами яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Постановою Слідчого відділу Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області) від 16 січня 2014 року кримінальне провадження № 12012220540000592, внесене 19 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтями 190, 388, 364, 206, 367, 219, 212 Кримінального кодексу України, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 березня 2014 року постанова СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 16 січня 2014 року скасована.

Постановою прокурора Харківської області від 05 травня 2014 року досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження № 12012220540000592 доручено здійснювати СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Постанови слідчих СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області та слідчих СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківські області про закриття кримінального провадження № 12012220540000592 скасовувалися ухвалами слідчих суддів Ленінського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2014 року, Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2015 року, Комінтернівського районного суду м.

Харкова від 27 січня 2016 року, від 15 листопада 2016 року, від 21 березня 2017 року та від 22 травня 2017 року.

Постановою СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківські області від 21 листопада 2017 року кримінальне провадження № 12012220540000592 знов закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Постановою процесуального керівника від 29 листопада 2017 року постанова СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківські області від 21 листопада 2017 року була скасована. При цьому потерпілих було повідомлено про те, що на теперішній час відсутні достатні підстав для підозри у вчиненні кримінальних правопорушень особам, стосовно яких відкрито кримінальне провадження № 12012220540000592.

Крім того, ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2013 року визнано перешкоджання прокуратурою Комінтернівського району м. Харкова досудовому розслідуванню кримінального провадження №
12012220540000592.

Протягом 2016-2017 років у кримінальному провадженні № 12012220540000592 проведено дві слідчі (розшукові) дії: допитана у третій раз працівник Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_5 та допитаний у 27 раз ОСОБА_1.

Такими діями та бездіяльністю, що полягала в умисному невиконанні ухвал слідчих суддів, необґрунтованій відмові у наданні належної правової оцінки наявним доказам, восьмикратному закритті кримінального провадження без достатніх для цього підстав, умисному затягуванні досудового розслідування кримінального провадження, ігноруванні положень КПК України щодо розумності строків та іншими протиправними діями їм заподіяно моральної шкоди.

Посилаючись вказані обставини, позивачі просили стягнути з Державного бюджету України 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди: по 30 000,00 грн кожному.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2018 року до участі у справі як співвідповідачів залучені Прокуратура Харківської області та ГУ НП в Харківській області.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено. Провадження за позовом ОСОБА_1 до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, Харківської обласної місцевої прокуратури № 5, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди закрито. Позовні вимоги ОСОБА_3 до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, Харківської обласної місцевої прокуратури № 5, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що факт закриття кримінального провадження № 12012220540000592 від 19 грудня 2012 року та подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Позивачі не довели причино-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку вони посилаються.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 відмовився від позову.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 у судові засідання, призначені на 22 листопада 2018 року, 04 лютого, 19 березня, 07 травня, 01 липня, 29 липня, 28 серпня, 10 жовтня, 14 листопада, 09 грудня, 23 грудня 2019 року не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року в частині залишення позову ОСОБА_3 без розгляду скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_3 судових повісток про призначені судові засідання на 04 лютого, 19 березня, 07 травня, 01 липня, 29 липня, 28 серпня, 10 жовтня, 14 листопада, 09 грудня 2019 року, тому місцевий суд безпідставно залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України. В інших частинах оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

19 травня 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити збільшенні позовні вимоги та стягнути на користь заявників за рахунок Державного бюджету України по 51 781,86 грн (сумарно - 103 563,72 грн) на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначений із урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2018 року у справі "Клименко Е. Є. проти України" (заява від 27 квітня 2018 року № 20832/18).

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law19~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law20~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law21~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 19 травня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції ~law22~.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі складає 120 000,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Рішення суду першої інстанції у частині закриття провадження та постанова суду апеляційної інстанції у частині направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду не підлягають касаційному перегляду, оскільки не стосуються прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків заявників.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 5, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Прокуратури Харківської областіпро відшкодування майнової та моральної шкодивідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков В. В. Яремко