Історія справи

Ухвала ККС ВП від 29.04.2020 року у справі №607/12222/18

Ухвала

іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 607/12222/18

провадження № 51-2019 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Чапаєвої Г. М., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210000000283,

встановив:

За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

5 березня 2019 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився у місті Теребовля Тернопільської області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він

25 квітня 2018 року приблизно о 1:30, перебуваючи на вулиці Львівській в місті Тернопіль, після конфлікту з ОСОБА_2, діючи умисно, з метою спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, повернувся до своєї квартири АДРЕСА_3, де взяв пневматичну гвинтівку "Crosman MTR77NP" калібру 4,5 мм., та вийшов на балкон, після чого здійснив із неї постріл в область грудей ОСОБА_2, заподіявши останньому проникаюче кульове поранення лівої половини передньої поверхні грудей з пошкодженням передньої стінки перикарду та накопиченням крові в його порожнині. Зазначена травма грудної клітки супроводжувалася розвитком лівобічного гемопневмотораксу (накопичення повітря в крові в плевральній порожнині). Виявлене в ОСОБА_2 тілесне ушкодження належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник Чапаєва Г. М. порушує питання про перегляд вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 березня

2019 року та ухвали Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2020 року

у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вказує на неналежне врахування судами обставин, які, на думку захисника Чапаєвої Г. М., можуть слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Виправлення засудженого вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши додані до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, обираючи ОСОБА_1 міру примусу, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК

є тяжким злочином, обставини його вчинення, дані про особу винного, в тому числі і ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є мінімальним в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК.

Посилаючись у касаційній скарзі на суворість обраної міри примусу, захисник Чапаєва Г. М. не наводить підстав щодо несправедливості призначеного покарання за видом та розміром.

Доводи захисника про безпідставне незастосування судом положень ст. 75 КК,

які є аналогічними доводам її апеляційної скарги, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані неспроможними.

Так, відповідно до ст. 75 КК при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, окрім випадків засудження

за корупційний злочин, суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд не знайшов підстав для виправлення засудженого без відбування покарання, врахувавши конкретні обставини вчинення злочину і взявши до уваги дані про особу винного, в тому числі наявність у нього попередньої судимості.

З цим висновком погоджується і суд касаційної інстанції, а тому доводи захисника про безпідставне незастосування до засудженого положень ст. 75 КК вважає необґрунтованими.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК,

є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.

Отже, оскільки з касаційної скарги Чапаєвої Г. М. та доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Чапаєвої Ганни Миколаївни на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 березня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна О. П. Ємець Л. Ю. Кишакевич