Історія справи

Ухвала ККС ВП від 28.05.2020 року у справі №521/7871/18

Ухвала

іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

провадження № 51-2483ск20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1,

встановив:

За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 29 березня 2018 року він, перебуваючи в салоні автомобіля "Renault Dokker", д. н. з. НОМЕР_1, навпроти в'їзду на подвір'я будинку № 31 по вул. Самодіяльній в м. Одеса, опустивши скло, спрямував засіб для самозахисту сльозоточивої та дратівної дії "Перець 1Б" в напрямку обличчя ОСОБА_2 та привів його в дію, внаслідок чого останньому було спричинено тілесні легкі тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юнктиви (сполученої оболонки) обох очей.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, вибірково дослідив докази та дав їм неналежну оцінку. Стверджує, що судом не досліджено докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування злочину. Зазначає, що вказані порушення вимог закону призвели до безпідставного закриття кримінального провадження.

Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370 КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 370 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

При цьому підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 417 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому ст. 17 КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції при перегляді вироку дотримано.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Апеляційний суд, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевірив доводи апеляційної скарги захисника, скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що ч. 1 ст. 125 КК України передбачає відповідальність за спричинення легких тілесних ушкоджень лише у тому випадку, якщо такі тілесні ушкодження були спричинені умисно.

У відповідності до ч.1 ст. 2 КК України єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак злочину передбаченому КК України.

Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.

Об'єктивними ознаками злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними - суб'єкт і суб'єктивна сторона.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак, виключає наявність складу злочину.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, характеризується діянням, спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження, наслідком у вигляді легкого тілесного ушкодження та причинним зв'язком між ними.

Суб'єктивна сторона вказаного злочину характеризується тільки умисною виною, тобто коли умисел був спрямований на заподіяння здоров'ю потерпілого невизначеної шкоди.

В ході апеляційного розгляду було встановлено відсутність умислу обвинуваченого на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Натомість фактичні обставини свідчать про направленість умислу ОСОБА_1 на припинення намагань потерпілого проникнути до салону автомобіля, в якому знаходився обвинувачений після того, як потерпілий протиправно видавив скло в дверцятах зі сторони водія.

Згідно з ч.2 ст. 36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону, незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутись за допомогою до інших осіб або органів влади.

Оцінивши докази в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, допитавши обвинуваченого та потерпілого, перевіривши доводи учасників процесу, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що агресивна поведінка потерпілого, обстановка, в якій ОСОБА_3 намагався проникнути до салону автомобіля ОСОБА_1 давали підстави останньому вважати їх небезпечними для свого життя та здоров'я, у зв'язку з чим склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в діях обвинуваченого відсутній.

За таких обставин апеляційний суд правильно скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення. Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Посилання прокурора на непослідовність показань ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій є вказівкою на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно з вимогами ст. 438 КПКУкраїни не може бути підставою для скасування чи зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Доводи прокурора щодо порушення судом першої інстанції приписів кримінального процесуального закону, оскільки після виходу з нарадчої кімнати було проголошено лише вступну та резолютивну частину вироку, не свідчать про наявність підстав для скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, з огляду на те, що вказаним судовим рішенням вирок Малиновського районного суду м.

Одеси від 24 червня 2019 року скасовано.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи, що з касаційної скарги та копії оскарженого судового рішення вбачається, що підстави для задоволення скарги відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. І. Остапук