Історія справи

Ухвала ККС ВП від 22.10.2020 року у справі №336/5100/19

Ухвала

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 336/5100/19

провадження № 51-5025 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2020 року,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та надано п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків.

У вищевказаному рішенні суду касаційної інстанції зазначено про необхідність належного обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуло б за собою безумовне скасування судових рішень.

На виконання ухвали касаційного суду засуджений подав нову касаційну скаргу, перевіривши яку, суд установив, що зазначених в ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року недоліків не усунуто.

Так, у повторно поданій касаційній скарзі скаржник не обґрунтував у чому саме полягали істотні порушення процесуального закону, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для їх скасування, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК.

Крім цього, засуджений вказує на неналежну, на його думку, оцінку доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, тому відсутність у касаційній скарзі обґрунтування з підстав передбачених у ст. 438 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Фактично скарга, подана на виконання ухвали Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року дублює зміст попередньої касаційної скарги, поданої ОСОБА_1 09 жовтня 2020 року.

Таким чином, скаржник недоліків касаційної скарги не усунув, а тому касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.

Запоріжжя від 16 квітня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2020 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна