Історія справи
Ухвала ККС ВП від 22.10.2020 року у справі №336/5100/19

Ухвала24 грудня 2020 рокум. Київсправа № 336/5100/19провадження № 51-5025 ск 20Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:головуючого Ємця О. П.,суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2020 року,встановив:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.
427 Кримінального процесуального кодексу України (далі -
КПК) та надано п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків.У вищевказаному рішенні суду касаційної інстанції зазначено про необхідність належного обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуло б за собою безумовне скасування судових рішень.На виконання ухвали касаційного суду засуджений подав нову касаційну скаргу, перевіривши яку, суд установив, що зазначених в ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року недоліків не усунуто.Так, у повторно поданій касаційній скарзі скаржник не обґрунтував у чому саме полягали істотні порушення процесуального закону, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для їх скасування, відповідно до ч.
1 ст.
438 КПК.
Крім цього, засуджений вказує на неналежну, на його думку, оцінку доказів, що відповідно до ч.
1 ст.
433 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до ч.
1 ст.
433 КПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, тому відсутність у касаційній скарзі обґрунтування з підстав передбачених у ст.
438 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.Фактично скарга, подана на виконання ухвали Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року дублює зміст попередньої касаційної скарги, поданої ОСОБА_1 09 жовтня 2020 року.Таким чином, скаржник недоліків касаційної скарги не усунув, а тому касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.Керуючись п.
1 ч.
3 ст.
429 КПК, Верховний Суд
постановив:Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 квітня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2020 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.Ухвала оскарженню не підлягає.Судді:
О. П. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна