Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.11.2019 року у справі №161/10139/19

Ухвала

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 161/10139/19

провадження № 51-5587впс19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Стороженка С. О., Чистика А. О.,

розглянувши клопотання начальника Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури Волинської області Романюка С. В. про направлення кримінального провадження, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018031110000060, справа № 161/10139/19, щодо ОСОБА_1 з Луцького міськрайонного суду Волинської області до Вищого антикорупційного суду,

встановив:

До Верховного Суду в порядку ст. 33-1, ст. 34, п. 4 п. 20-2 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло клопотання начальника Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури Волинської області Романюка С. В. про направлення кримінального провадження, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018031110000060 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК), з Луцького міськрайонного суду Волинської області до Вищого антикорупційного суду.

Клопотання мотивовано початком роботи Вищого антикорупційного суду

та необхідністю передачі вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд до зазначеного суду, оскільки злочин, інкримінований обвинуваченому, зазначений у примітці до ст. 45 КК та відповідає умовам, визначеним в пунктам 1 3 ч. 5 ст. 216 КПК.

Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про час

та місце розгляду подання, проте вони в судове засідання не з'явилися,

що не перешкоджає розгляду питання. Клопотань про відкладення такого розгляду не надходило.

Перевіривши доводи, наведені у клопотанні, дослідивши надані суду касаційної інстанції матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог абз.1 ч. 3 ст. 34 КПК колегія суддів Верховного Суду вирішує питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Частиною 1 ст. 33-1 КПК передбачено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці ст. 45 КК, статтями 206-2 209 211 366-1 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 5 ст. 216 КПК.

Відповідно до ч.3 ст.33-1 КПК інші суди, визначені ч.3 ст.33-1 КПК , не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим ч.3 ст.33-1 КПК ).

Згідно із п. 20-2 Розділу XI "Перехідні положення" КПК, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" № 100-IX від 18 вересня 2019 року (набрав чинності 22 вересня 2019 року) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена КПК як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду";

2) якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому КПК порядку.

Як вбачається з обвинувального акту його було затверджено прокурором у даному провадженні, начальником Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури Волинської області Романюком С. В.

Таким чином досудове розслідування закінчено не прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і тому провадження не може бути направлено за підсудністю до Вищого антикорупційного суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання начальника Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури Волинської області Романюка С. В. залишити без задоволення.

Керуючись статтями 30,33-1,34, пунктом 20-2 Розділу XI "Перехідні положення" КПК, Суд

постановив:

Клопотання начальника Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури Волинської області Романюка С. В. про направлення кримінального провадження, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018031110000060, справа № 161/10139/19, щодо ОСОБА_1 з Луцького міськрайонного суду Волинської області до Вищого антикорупційного суду залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій С. О. Стороженко А. О. Чистик