Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.01.2018 року у справі №755/10232/17

Ухвала

Іменем України

9 січня 2018 р.

м. Київ

справа № 755/10232/17

провадження № 51-163 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Шевченко Т. В.,

суддів: Стефанів Н. С., Стороженка С. О.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року,

встановив:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя АДРЕСА_1,

громадянина України, неодноразово судимого,

остання судимість 20.07.2016 року за ч. 2 ст. 185 КК України

до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України

звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік

6 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.07.2016 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Зі змісту касаційної скарги засудженого видно, що він ставить вимоги про зміну судових рішень в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок суворості. Просить застосувати до нього положення ст.ст. 69, 75 КК України у зв'язку тим, що має на утриманні неповнолітню дитину, у вчиненому щиро розкаявся, погіршився його стан здоров'я.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 16 травня 2017 року за попередньою змовою з ОСОБА_2 з припаркованого біля лікарні на вулиці П. Запорожця, 26 у м.

Києві автомобіля марки "Форд Ф'южен", д. н. з. НОМЕР_1, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 2800 гривень.

Крім того, 16 травня 2017 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 з припаркованого біля авторинку на бульварі Перова, 21 у м. Києва автомобіля марки "Део Ланос", д. н. з. НОМЕР_2, таємно викрав документи та майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 2350 гривень.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України засудженим не оспорюється.

Доводи у касаційній скарзі про невідповідність призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок суворості аналогічні доводам його апеляційної скарги та апеляційної скарги захисника Трилевича О.А. Вони були визнані судом апеляційної інстанції безпідставними із наведенням в ухвалі належного обгрунтування та їх спростування.

Визнаючи доводи засудженого та захисника необгрунтованими, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, урахував тяжкість злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання. Зокрема, суд виходив з того, що злочин віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_1 неодружений, не працює, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив злочин у період іспитового строку за попереднім вироком. Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд відповідно до ст. 66 КК України визнав його щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та його захисника, в тому числі і щодо наявності у засудженого важкого хронічного захворювання, та дав мотивовану відповідь на всі доводи апеляційних скарг. Зазначив, з яких підстав апеляційні скарги визнав наобгрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Отже, обгрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень видно, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів Т.В. Шевченко С.О. Стороженко