Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.04.2020 року у справі №591/8116/19

Ухвала

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 591/8116/19

провадження № 51-1622ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С. М.,

суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 10 березня 2020 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 поданої в порядку статті 206 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, засуджений оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у відкритті провадження за його скаргою в порядку ст. 206 КПК України, порушив загальні принципи кримінального судочинства передбачені ст.ст. 9, 24, 30 КПК України, а також гарантовані ст. 55 Конституції України права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши додані до скарги копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За змістом ст. 24 та ч. 3 ст. 392 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому ст. 24 та ч. 3 ст. 392 КПК України, аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищої інстанції; зокрема, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Як правильно зазначено апеляційним судом, постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1, поданої в порядку ст. 206 КПК, до вказаного переліку не входить.

Положеннями ч. 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, правильно встановив, що оскаржувана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.

З таким висновком судді апеляційного суду погоджується і Верховний Суд з огляду на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини та громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац 6 пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним, вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема, для дотримання правил судової процедури.

Така позиція колегії суддів узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17 (провадження № 51-7276кмо18), у якому зазначено, що оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, доводи засудженого про те, що апеляційний суд повинен був керуватися нормами ст.ст. 9, 24, 30 КПК України є необгрунтованими, оскільки його скарга була подана в порядку ст. 206 КПК України і, відповідно, слідчий суддя постановив ухвалу в межах процедури, яка передбачена кримінальним процесуальним законом.

Враховуючи наведене, та з огляду на вищезазначений правовий висновок об'єднаної палати Кримінального касаційного суду Верховного Суду, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 10 березня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус В. М. Бородій А. О. Чистик