Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.01.2019 року у справі №907/882/17

УХВАЛА

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 907/882/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Хлипняч Н.М. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2018 у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Хлипняч Надії Миколаївни до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення 134 516,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Хлипняч Н.М. звернулася 24.12.2018 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 (у складі колегії суддів: Кравчук Н.М., Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від
27.04.2018 (суддя: Васьковський О.В.).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
15.01.2019 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І.В.

Колегія суддів ураховує висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в ухвалі від 23.02.2018 у справі № 910/1396/16 щодо можливості розгляду касаційної скарги у паперовій формі, яка подана безпосередньо до Верховного Суду, зважаючи на те, що з 05.02.2018 Суд має доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для перевірки представництва сторін та доступ до єдиної системи діловодства спеціалізованого суду, що забезпечує можливість отримання касаційним судом електронної копії судового рішення, а також з огляду на право суду касаційної інстанції витребувати справи у паперовій формі із судів нижчих інстанцій відповідно до частини 1 статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку в якому скаржник зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови ним отримано 04.12.2018.

Як доказ отримання оскаржуваної постанови від 22.11.2018 на зазначену дату, додає до касаційної скарги копію конверта суду апеляційної інстанції про направлення оскаржуваної постанови, на якому зазначений штриховий кодовий ідентифікатор, інформацію з офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштових пересилань.

Згідно штрихового кодового ідентифікатора на копії конверта № 7901010038238 оскаржувана постанова була вручена 04.12.2018.

У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів вважає наведені скаржником підстави пропуску строку поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження таким, що підлягає задоволенню.

Однак дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за приписами пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частиною 5 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Станом на 1 січня 2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення 135 516,51 грн, а, отже, ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

Оскільки дана справа є малозначною, за загальним правилом судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, а тому відмова Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою є очевидною та передбачуваною процесуальною дією, яка має бути вчинена Судом.

У тексті касаційної скарги скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції, що дана справа має важливе значення, як для відновлення порушеного права позивача, так і для формування судової практики, спрямованої на недопущення свавільних незаконних дій відповідача, оскільки відповідач безпідставно відключив від газопостачання об'єкт позивача, а при зверненні позивача, в порядку позасудового врегулювання спору, відповідач ставить умову підключення до газопостачання підписання обхідного листа та сплати коштів, тобто без здійснення цієї процедури відновлення газопостачання неможливе.

Вивчивши доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що наведене у касаційній скарзі, не має фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У даному випадку скаржник ставить на розгляд касаційного суду питання, що потребують дослідження та оцінки доказів у справі № 907/882/17, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та має індивідуальний характер.

Заінтересовані особи мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від таких осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

В контексті викладеного, Суд вважає за необхідне зазначити, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Суд, додатково, звертає увагу скаржника на те, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справах (рішення у справах: "Levages Prestations Services
v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997), згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Хлипняч Надії Миколаївни, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, що не має фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

УХВАЛИВ:

1. Поновити Фізичній особі-підприємцю Хлипняч Надії Миколаївні строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від
22.11.2018.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Хлипняч Надії Миколаївни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2018 у справі № 907/882/17.

3. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику, в тому числі оригінал платіжного доручення № 2 від 21.12.2018 на суму 3 200 (три тисячи двісті) грн 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя: Є. Краснов

Суддя: Г. Мачульський

Суддя: І. Кушнір