Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.05.2021 року у справі №908/261/20

УХВАЛА

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/261/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Булгакової І. В. і Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" (далі - ТОВ "БАРК")

на рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021

за позовом ТОВ "БАРК"

до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "БАРК" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від
14.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
14.04.2021 у справі №908/261/20 і передати справу на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2021: касаційну скаргу ТОВ "БАРК" на рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 908/261/20 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), визначено, що скаржнику необхідно чітко вказати пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та слід навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини 1 , 3 статті 310 ГПК України; чітко обґрунтувати, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

Ухвала Верховного Суду від 18.05.2021 отримана скаржником 25.05.2021, що підтверджується інформацією про відстеження листа № 0101616210301 на сайті https://ukrposhta. ua.

04.06.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "БАРК" направило на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції.

Зі змісту касаційної скарги у новій редакції вбачається, що скаржник з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України зазначає, що, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що акт від 01.06.2017 №1 "Про нарахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні" не відповідає вимогам пунктів 6.45,6.46 Правил користування електричною енергією не врахувавши постанови Верховного Суду у справах №908/3004/16, №908/2068/17. Також скаржник вказує, що справа має виняткове значення для учасника справа, який подає касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України підстави (підстав).

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини 1 , 3 статті 310 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "БАРК" посилаючись на підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначаючи, що, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій зробили висновок, про те, що акт від 01.06.2017 №1 "Про нарахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні" не відповідає вимогам пунктів 6.45,6.46 Правил користування електричною енергією, не врахували постанов Верховного Суду у справах №908/3004/16, №908/2068/17. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- формуючи позовні вимоги, ТОВ "БАРК" вказує, що суд повинен зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо врахування його акта від 01.06.2017 №1 у сумі 988 856,28 грн. за період з липня 2016 року по 31 грудня 2018 року. При цьому резолютивна частина позову не містить переліку дій, які повинен вчинити відповідач;

- запропонований позивачем спосіб захисту його права не призведе до поновлення, порушених на його думку прав, таке рішення суду не має перспектив примусового виконання. Отже, обраний позивачем спосіб захисту свого права є не ефективним;

- Законом України "Про електроенергетику" (в редакції на час складання спірного акту від 01.06.2017 №1) було визначено спеціальний порядок розрахунків за електричну енергію, який проводився виключно грошовими коштами із зарахуванням на рахунок із спеціальним режимом використання, що виключало можливість розрахунків в інший спосіб, зокрема і шляхом заліку зустрічних однорідних вимог;

- наданий позивачем акт від 01.06.2017 №1 "Про нарахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні" за своїм змістом не є актом про переривання електропостачання із встановленням часу такого переривання, причин та винної особи, який передбачений положеннями пунктів 6.45,6.46 Правил користування електричною енергією. Фактично це є розрахунок вартості недовідпущеної електроенергії за певний період в подвійному розмірі, складений позивачем в односторонньому порядку, не підписаний та не визнаний відповідачем, крім суми стягненої за рішеннями судів - 580 894,39 грн. Тобто вказаний акт не підтверджує здійснення сторонами господарської операції, яка відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинна відображатися в бухгалтерському обліку сторін. Правомірність нарахування спірних сум відповідно до цього акта може бути предметом окремого позову про їх стягнення з доведенням всіх складових цивільного правопорушення.

При цьому у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №908/3004/16 та від 23.08.2018 у справі №908/2068/17, на які посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових актів, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у справах не міститься посилання на акт від 01.06.2017 №1 "Про нарахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні".

Так, у постанові Верховного Суду від 23.08.2018 у справі №908/2068/17 суд касаційної інстанції, залишаючи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 без змін, виходив з того, що судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- у цій справі позовні вимоги мотивовані положеннями статей 193, 265 ГК України та статті 24 Закону України "Про електроенергетику", на підставі яких позивач просить у зв'язку з порушенням господарського зобов'язання зі сторони відповідача (його вину), яке виявилося у невиконанні умов укладеного договору та Правил користування електричною енергією щодо обов'язку з постачання та передачі електричної енергії на об'єкт (рибопереробний комплекс) ТОВ "Базовий Азовський Рибопереробний комплекс" та фактичній відсутності у точці продажу електричної енергії, стягнути з відповідача оперативно-господарську санкцію у вигляді двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в сумі 268 563,55 грн. за період з 14 год. 00 хв. 15.09.2016 до 15 год. 00 хв. 15.10.2016;

- у зв'язку з відсутністю електропостачання, ТОВ "Барк" складено акти від
11.08.2016 та 15.05.2016, якими зафіксована відсутність електроенергії на ТОВ "Барк"; актами від 05.09.2016 та від 12.09.2016 представники Бердянського міського району електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго" засвідчили, що електропостачання здійснюється від дизельного генератора;

- у даному випадку зазначені акти є належними та допустимими доказами стосовно переривання електропостачання з вини енергопостачальника, що є підставою для застосування до нього відповідальності за статтею 24 Закону України "Про електроенергетику", оскільки ці акти складені у відповідності до пунктів 6.45,6.46 Правил, з огляду на те, що листом від 29.06.2016 року № 007-44/9737 відповідач не заперечував проти здійснення такого відключення електроустановок позивача.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №908/3004/16 суд касаційної інстанції, залишаючи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2017 без змін, виходив з того, що судом апеляційної інстанції встановлено, що:

- предметом розгляду у даній справі ( № 908/3004/16) є відповідальність ПАТ "Запоріжжяобленерго" як енергопостачальника перед споживачем ТОВ "БАРК", яка передбачена Договором про постачання електричної енергії від 06.12.2005 №1149, Законом України "Про електроенергетику", а також ПКЕЕ, щодо безперервного постачання електроенергії (за виключенням певних випадків та в передбаченому порядку);

- у зв'язку з відсутністю електропостачання позивачем складено акти від
11.08.2016 та 15.05.2016, якими зафіксована відсутність електроенергії на ТОВ "Базовий Азовський Рибопереробний комплекс". Актами від 05.09.2016 та від
12.09.2016 представники Бердянського міського району електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго" засвідчили, що електропостачання здійснюється від дизельного генератора;

- таким чином, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач був обізнаний про відсутність електропостачання на об'єкті позивача, однак, не вчинивши будь-яких дій на відновлення електропостання, порушив зобов'язання, які покладено на нього у відповідності до умов Договору про постачання електричної енергії № 1149 від 06.12.2005 та ПКЕЕ тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Тобто у справах №908/3004/16, №908/2068/17 суди дійшли відповідних висновків на підставі оцінки інших доказів та з встановленням зовсім інших обставин справи, які складають зміст правовідносин. Предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у даній справі №908/261/20 та у справах №908/3004/16, №908/2068/17 різні, що виключає подібність спірних правовідносин.

Що ж до доводів скаржника стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення, то суд зазначає, що докази на підтвердження зазначеного відсутні.

Таким чином, ТОВ "БАРК" не усунуло недоліків раніше поданої касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.

Наведене є підставою для її повернення без розгляду як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її змісту.

З огляду на викладене та керуючись статтею 234, частиною 5 статті 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" на рішення господарського суду Запорізької області від
14.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
14.04.2021 у справі №908/261/20 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова