Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.12.2018 року у справі №910/10722/18

УХВАЛА

07 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10722/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, Л. В. Стратієнко

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Фортуна - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна - Банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р.

у складі колегії суддів: Г. А. Жук - головуючий, А. О. Мальченко, С. Я.

Дикунська

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2018р.

суддя: І. Д. Курдельчук

за позовом публічного акціонерного товариства "Фортуна - Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон - Щит"

про стягнення 8 239 094,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Фортуна - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна - Банк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р. та на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2018р. у справі №910/10722/18.

При перевірці матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного.

Скаржником оскаржуються постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р. та ухвала господарського суду міста Києва від 04.09.2018р., якою відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору та повернуто позовну заяву заявнику.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2018р., яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р., відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору та повернуто позовну заяву заявнику з посиланням на приписи ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2018р. відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву ПАТ "Фортуна-Банк" залишено без руху на підставі присів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

03 вересня 2018р. ПАТ "Фортуна-Банк" подало повторно заяву про відстрочення сплати судового збору, в якій позивач просив, на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Вказана заява була обґрунтована тим, що у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що свідчить про скрутне фінансове становище.

Відмовляючи у задоволенні повторно заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору суд виходив з того, що позивачем не надано документального підтвердження відсутності грошових коштів для сплати судового збору, а також не підтверджено наявності умов для відстрочення сплати судового збору, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір ".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Правовий аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Тобто відстрочення сплати судового збору згідно приписів ст. 8 Закону обумовлюється не лише єдиною підставою майнового стану заявника.

Вищенаведена норма закону розширеному тлумаченню не підлягає, а тому доводи скаржника про те, що перелік підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору не є вичерпним судами визнані необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що за відсутності умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що скаржник не усунув недоліки позовної заяви, а клопотання про відстрочення сплати судового збору відхилено, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви позивачу відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що враховуючи встановлені обставини у справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У зв'язку з цим клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, п. 2 ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ПАТ "Фортуна - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна - Банк" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р. та на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2018р. у справі №910/10722/18.

2. Касаційну скаргу ПАТ "Фортуна - Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна - Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018р. та на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2018р. у справі №910/10722/18 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

Л. В. Стратієнко