Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.06.2021 року у справі №580/3628/20

УХВАЛА

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 580/3628/20

адміністративне провадження № К/9901/22361/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.

перевірив касаційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №580/3628/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЧК 151/1448/АВ/П від 13 березня 2020 року.

30 листопада 2020 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис управління Держпраці у Черкаській області про усунення виявлених порушень №ЧК 151/1448/АВ/П від 13 березня 2020 року.

На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Управлінням Держпраці у Черкаській області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 18 червня 2021 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин 3 та 4 статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Суди попередніх інстанцій установили, що в період з 14.02.2020 по 20.02.2020 Управлінням Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, яка використовує найману працю, за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт №ЧК151/1448/АВ, в якому зафіксовано порушення вимог частини 1 статті 21, частини 1 , 3 статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413, а саме ФОП ОСОБА_1 фактично допущені до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі шляхом укладання договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу ОСОБА_2, яка знаходилася 14.02.2020 у приміщенні кухні кафе та пояснила, що стажується на посаду кухаря, ОСОБА_3, яка знаходилася за барною стійкою у кафе 14.02.2020 та пояснила, що працює офіціантом, ОСОБА_4, яка виконувала функції касира
14.02.2020, ОСОБА_5, яка виконувала функції офіціанта 14.02.2020 та пояснила, що стажується на посаду офіціанта, у кафе за адресою АДРЕСА_1. Документи щодо оформлення трудових відносин з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, станом на
19.02.2020 відсутні (а. с.12-16).

На вказаний акт позивачем було подано зауваження вих. №04/03-2 від 04.03.2020 (а. с.17-19), за результатом розгляду яких, листом від 13.03.2020 №1669/01-10/1947 (а. с.20-21) заперечення позивача залишені без задоволення.

13.03.2020 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ЧК151/1448/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення трудового законодавства у строк до 01.04.2020 (а. с.22-24).

Позивачем подано скаргу вих. №26/03-02 від 26.03.2020 на вказаний припис про усунення виявлених порушень (а. с.25-28), зазначивши, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є працівниками іншого суб'єкта господарювання, однак листом відповідача від 30.04.2020 №2605/01-10/2957 (а. с.29-33) вимоги скарги залишені без задоволення.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами перевірки та справи не підтверджено допуск громадян ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до роботи без укладання трудового договору, тому за вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що припис про усунення виявлених порушень №ЧК 151/1448/АВ/П від 13.03.2020 винесений всупереч повноважень та не у спосіб, визначений законом.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

А саме, в касаційній скарзі відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики, а також не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №580/3628/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська