Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №826/14260/18

УХВАЛА

27 травня 2019 року

Київ

справа № 826/14260/18

провадження № К/9901/14166/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

перевіривши касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року в адміністративній справі за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" звернулося до суду з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.

Києві, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 9 серпня 2018 року у виконавчому провадженні № 56960038.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки податкова вимога не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", адже у ній відсутній строк для пред'явлення виконавчого документа, відсутній код ЄДРПОУ стягувача, вимога не направлялась на адресу позивача, відтак податковий борг є неузгодженим.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 4 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року, в позові відмовив.

Під час розгляду справи суди встановили, що постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Нагайчуком М. В. від 9 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56960038 з примусового виконання вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 4 липня 2016 року № Ю-2108-25 щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на користь держави суми в розмірі 340963,65 гривень.

Наведеному передувало те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано вимогу від 4 липня 2016 року № 2108-25 про сплату недоїмки з єдиного внеску НВ ТОВ "Агро-Інтер", на підставі якої прийнята спірна постанова про відкриття виконавчого провадження. Вказану вимогу направлено на адресу позивача та така отримана ним 15 серпня 2016 року.

Доказів погашення недоїмки за вказаною вимогою, доказів її оскарження в адміністративному або судовому порядку позивачем не надано.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що названа вимога сформована за формою згідно з додатком 6 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 та повністю їй відповідає, а тому, оскільки така не оскаржувалась та позивачем виконана не була, державним виконавцем, зважаючи на те, що така є виконавчим документом, правомірно відкрито виконавче провадження. За висновком апеляційного суду, в даному випадку неузгодженість передбаченої додатком 6 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 форми вимоги про сплату боргу (недоїмки) з приписами статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (вимоги до виконавчого документу) не можу бути підставою для повернення такого виконавчого документу.

За наведених обставин суди дійшли висновку про правомірність спірної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2019 року в адміністративній справі № 826/14260/18 за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. А. Губська