Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2020 року у справі №9901/50/20

УХВАЛА

26 лютого 2020 року

Київ

справа №9901/50/20

адміністративне провадження №П/9901/50/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Президента України, Голови Верховної Ради України Разумкова Дмитра Олександровича, Голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради України Клочка Андрія Андрійовича, Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України Гончарука Олексія Валерійовича, Кабінету Міністрів України в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, треті особи: Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України-Київської Русі, Територіальна громада Українського народу міста Івано-Франківська, Конституційний Суд України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

21 лютого 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій позивачка, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить: "за результатами розгляду клопотання від 25 лютого 2020 року звільнити позивачку від сплати судового збору та взяти до уваги уточнення викладу в тексті, де значиться "ПЗ 12.02.2020" вважати "ПЗ 20.02.2020" та вимоги позову в наступній редакції": "за результатами розгляду поданої позовної заяви №200220202 від 20 лютого 2020 року про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідачів: Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича, керівництва Офісу Президента України, Голови Верховної Ради України Разумкова Дмитра Олександровича, Голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради України Клочка Андрія Андрійовича, Голови Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України Гончарука Олексія Валерійовича, міністра Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо не розгляду ними рішень Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі - відкрити провадження в адміністративній справі"; "Рішенням суду зобов'язати відповідачів забезпечити належний розгляд - Президентом України - Головою Ради національної безпеки і оборони України Зеленським Володимиром Олександровичем Рішень №5- №6 від 22 серпня 2019 року, №4 від 31 жовтня 2019 року, направлених йому 01 жовтня 2019 року за поданням Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі; Головою Верховної Ради України Разумковим Дмитром Олександровичем Рішення №4 від 31 грудня 2019 року, направлених йому 24 грудня 2019 року за поданням Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі; Прем'єр-міністром України Гончаруком Олексієм Валерійовичем Рішення №4 від 31 жовтня 2019 року, направлених йому 24 грудня 2019 року за поданням Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі 01 жовтня 2019 року, задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі"; "В якості забезпечення позову - витребувати з правоохоронної системи Служби безпеки України, за даними документами "Протоколу обшуку", 17 лютого 2020 року /додаток 8 на 22 аркушах/ та ухвали суду від 07 лютого 2020 року, вилучені 17 лютого 2020 року письмові та аудіо докази в новбуку та носіях до цієї позовної заяви, перелік яких значиться в їх тексті"; "Відповідно до статті 249 "Окремі ухвали суду" КАС України: 1) Окремою ухвалою суду на адресу Генерального прокурора України, поставити його в обов'язок порушити кримінальне провадження проти 450-ти неконституційних та нікчемних "народних депутатів України" VIII-IX скликання, та щодо посадових осіб сторін-підписантів актів відповідачів, визнавши їх професійними революціонерами, - професійними політичними екстремістами, та щодо їх дії на державній території Самостійної української держави - України, несуть безпосередню - пряму небезпеку Українському народу та його Самостійній українській державі - України, що кваліфікуються за ознаками злочинів, встановлений положеннями статті 109 "Дії, спрямовані.. на захоплення державної влади", статті 110 "Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України", статті 111 "Державна зрада", частини третьої статті 382 "Невиконання судового рішення", частини четвертої статті 157 "Перешкоджання здійсненню виборчого права", частини 1 статті 255 "Створення злочинної організації", статті 256 "Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності", статті 341 "Захоплення державних або громадських будівель чи споруд" статті 353 "Самовільне привласнення владних повноважень або звання службової особи" КК України; 2) Окремою ухвалою суду на адресу Генерального прокурора України, поставити його в обов'язок порушити кримінальне провадження проти: 1) 450-ти неконституційних та нікчемних "народних депутатів України" ІV скликання, з припинених 1 грудня 1991 року "Громадян України всіх національностей" неукраїнського народу, невідбувшогося 1 грудня 1991 року "Народу України" нествореної 1 грудня 1991 року "Незалежної демократичної держави - України"; 2) проти керівництва політичних партій національних меншин Української РСР, які їх незаконно висунули; 3) проти керівництва Центральної виборчої комісії України, які безпосередньо причетні до незаконної організації та проведення на державній території самостійної української держави - України, 26 березня 2002 року, в інтересах Російської Федерації, неконституційних пропорційних "виборів" народних депутатів України не тільки 4-го скликання, з найгрубішим порушенням положень статті 71 та частини 1 статті 76 Конституції України, а і наступних 5-го, 6-го, 7-го та 8-го скликань, у спосіб, закінченого злочину, встановлений положеннями статті 109 "Дії спрямовані на захоплення державної влади", статті 110 "Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України", статті 111 "Державна зрада", частиною третьою статті 382 "Невиконання судового рішення" частиною четвертою статті 157 "Перешкоджання здійсненню виборчого права", частиною першою статті 255 "Створення злочинної організації" статті 256 "Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності", статті 341 "Захоплення державних або громадських будівель чи споруд" статті 353 "Самовільне привласнення владних повноважень або звання службової особи" КК України, - Який повністю звільняється від доказування в суді, наступним:

1.1. Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20рп/2010 по справі №1-45/2010 "за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року №2222- ІV; та

2.1. Рішенням Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп/2005 по справі №1-5/2005 "Про офіційне тлумачення положень частин 2 , 3 , статті 5 Конституції України", яким визнано обов'язковість результатів Всеукраїнського Референдуму українського народу;

3.1. Рішенням Конституційного суду України №3-зп від 11 липня 1997 року у справі №1/1909/97 за конституційним поданням Президента України "щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року "Про тлумачення статті 98 Конституції України";

4.1. Неконституційним Законом України "Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних та міських голів" від 06 квітня 2004 року №1667-IV; та

5.1. Відсутністю у Відомостях Верховної Ради України, офіційних доказів офіційного створення на державній території самостійної української держави - України, в період 24 серпня 1991 року та 6 квітня 2004 року, самої "Автономної Республіки Крим" Самостійної української держави - України, за участю її Українського народу".

За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим КАС України; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 КАС України).

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі за цим позовом Верховний Суд ураховує наступне.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

У пункті 3 частини 1 статті 4 КАС України міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого пункті 3 частини 1 статті 4 КАС України віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

За пунктом 5 частини 1 статті 4 КАС України під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 4 КАС України.

Главою 2 розділу І "Загальні положення" КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикції (підсудність).

Згідно з частиною 3 статті 27 КАС України, норми якої регулюють випадки виключної підсудності, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається частиною 3 статті 27 КАС України.

Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, визначено частиною 1 статті 20 КАС України. Решта адміністративних справ підсудні окружним адміністративним судам (частина 2 статті 20 КАС України).

З адміністративного позову слідує, що ОСОБА_1 об'єднала позовні вимоги як до Президента України, які з урахуванням вимог дотримання інстанційної підсудності, визначеної статтею 22 КАС України, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Офісу Президента України, Голови Верховної Ради України Разумкова Дмитра Олександровича, Голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради України Клочка Андрія Андрійовича, Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України Гончарука Олексія Валерійовича, Кабінету Міністрів України в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в той час як останні підсудні окружним адміністративним судам і альтернативна (виключна) підсудність для такої категорії справ не передбачена.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас згідно з приписами частини 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.

За частиною 6 статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

Ураховуючи, що позивачка об'єднала в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам (частина позивних вимог підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції, а інша частина - окружним адміністративним судам) і відсутні законні підстави для їхнього роз'єднання в окремі провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 172 КАС України та наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви позивачці на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 травня 2019 року в справі №9901/8/19, від 27 червня 2019 року в справі №9901/189/19, від 08 серпня 2019 року в справі №9901/17/19, від 19 вересня 2019 року в справі №9901/62/19 та від 02 жовтня 2019 року в справі №9901/382/19.

Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивачки до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації її права на судовий захист.

Керуючись статтями 22, 169, 172, 243, 248, 256, 295 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Президента України, Голови Верховної Ради України Разумкова Дмитра Олександровича, Голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради України Клочка Андрія Андрійовича, Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України Гончарука Олексія Валерійовича, Кабінету Міністрів України в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, треті особи: Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України-Київської Русі, Територіальна громада Українського народу міста Івано-Франківська, Конституційний Суд України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачці з усіма доданими до неї документами.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження..............

В. М. Соколов,

Суддя Верховного Суду