Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2021 року у справі №320/276/19

УХВАЛА

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 320/276/19

адміністративне провадження № К/9901/4650/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС), Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Київській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - третя особа, Києво-Святошинська ОДПІ) звимогами:

- визнати протиправним і скасувати наказ ДФС від 17 грудня 2018 №2460-о "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Києво-Святошинської ОДПІ;

- зобов'язати ДФС перевести (призначити) ОСОБА_1 на посаду начальника Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області, або іншу рівнозначну посаду;

- стягнути з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 грудня 2018 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, залишеним без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ ДФС від 17 грудня 2018 року №2460-о "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Києво-Святошинської ОДПІ з 18 грудня 2018 року;

- стягнуто з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 грудня 2018 року по 26 червня 2019 року в розмірі 114 464,28 грн без урахування обов'язкових податків та зборів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

12 лютого 2021 року до Суду від ДФС надійшла касаційна скарга на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною 1 статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження в касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням чого рішення в ній можуть бути оскаржені за умов, передбачених пунктом частини 5 статті 328 КАС України.

Водночас передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, Судом не встановлені та скаржник на такі не посилається.

Відповідно до частин 1 , 4 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частин 1 , 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частин 1 , 4 статті 328 КАС України.

Підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень скаржником зазначено застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі №810/1207/16, від 26 лютого 2020 року у справі №826/19116/16, у частині того, хто є належним відповідачем за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також скаржник посилається на вимоги пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи те, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, установлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі 320/276/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко