Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2021 року у справі №520/13428/2020

УХВАЛА

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 520/13428/2020

адміністративне провадження № К/9901/4675/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Тищенком Андрієм Вікторовичем, на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №520/13428/2020 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ в. о. прокурора Харківської області № 113к від 15.01.2016 про звільнення позивача з посади заступника прокурора Жовтневого району м. Харкова та з органів прокуратури Харківської області;

- поновити позивача на посаді заступника прокурора Жовтневого району м. Харкова;

- стягнути з прокуратури Харківської області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.01.2016 по день винесення рішення по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку та вказати підстави для поновлення такого строку.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про відкриття провадження у справі, в якій зазначає, що строк для звернення до суду не сплинув, позов подано в місячний строк з моменту отримання наказу про звільнення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у задоволенні клопотання представника позивача від 19.10.2020 про відкриття провадження по справі відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку, зазначав, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків щодо відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки копію оскаржуваного наказу про звільнення апелянт отримав лише 02.09.2020, та своєчасно, протягом місячного строку звернувся до суду з позовом.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року по справі № 520/13428/2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 15 лютого 2021 року.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач 02 жовтня 2020 року звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі та скасування наказу про його звільнення від 15 січня 2016 року.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги суду, не надано заяви про поновлення строку звернення до суду та не надано доказів на підтвердження поважності його пропуску, та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.ч. 1, 5 ст. 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, встановлення законодавцем скороченого (місячного) строку для звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав у визначеній ст. 122 КАС України категорії справ, не має на меті перешкоджання доступу до правосуддя, а переслідує ціль якнайшвидшого відновлення порушених прав позивача шляхом поновлення його на посаді чи скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду особі належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" ( №3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) "..Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

У свою чергу, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивач стверджував, що про порушення своїх прав позивач дізнався від керівника іншої прокуратури, копію наказу про звільнення отримав лише 02 вересня 2020 поштовою, у відповідь на адвокатський запит, трудову книжку не отримав, а тому строк звернення до суду із позовом ним не пропущено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звільнення позивача відбулося в січні 2016, до суду позивач звернувся 02 жовтня 2020, тобто майже через 4 роки.

Позивач пов'язував своєчасність звернення до суду з позовом тільки із обставинами отримання копії спірного наказу 02 вересня 2020 року та зазначав про неврахуванням їх судом першої інстанції.

Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду, з чим погоджується Верховний Суд, вважає такі доводи помилковими, оскільки в рішенні суду висловлена позиція щодо початку перебігу строку на звернення до суду із позовами щодо поновлення на посаді (місячний строк з моменту отримання копії наказу), проте, крім іншого зазначено про недоведення позивачем неможливості звернення до відповідача для отримання копії оскаржуваного наказу, враховуючи його обізнаність про звільнення з посади.

Судова колегія зазначила, що позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження неможливості або наявності перешкод у зверненні до відповідача з метою отримання копії оскаржуваного наказу у період з 15.01.2016 по 01.09.2020, також не наведено підстав, які б перешкоджали своєчасному отриманню копії наказу, враховуючи обізнаність позивача про звільнення з посади.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що позивач мав можливість звернутися до суду з даним позовом в межах строку, передбаченого нормами адміністративного судочинства, проте зазначеного не здійснив, належних доказів неможливості звернення з даним позовом не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Отже, позов пред'явлено позивачем поза межами місячного строку з дня, коли особа мала дізнатися про порушення своїх прав, без заяви про поновлення строку звернення до суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції було надано оцінку посилань апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 11.04.2018 по справі № 815/4532/16, від 23.05.2018 по справі № 820/7112/15, від 23.07.2020 по справі № 367/3829/17, зазначено, що такі посилання є помилковими, оскільки обставини по вказаних справах є відмінними від обставин по даній справі.

Крім того, враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Peretyaka And. Ukraine" від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову, оскільки позов пред'явлено поза межами місячного строку звернення до суду, позивачем не подано заяву про поновлення строку та не наведено обставин, які б свідчили про неможливість подання ним позову у визначений законом строк.

Проаналізувавши ухвалені судові рішення та доводи касаційної скарги суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми права, вони є очевидними і не викликають сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги не спростовуються висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Тищенком Андрієм Вікторовичем, на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №520/13428/2020 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова