Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2020 року у справі №140/3164/19

УХВАЛА

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 140/3164/19

адміністративне провадження № К/9901/21265/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №140/3164/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

25.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від
02.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
13.07.2020.

В жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2019 № 0001463302 та № 0001453302.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, контролюючим органом проведена документальна невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від
30.08.2019 №17535/03-20-13-02/ НОМЕР_1 Про результати документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією від 26.03.2018 №UА205090/2018/02205.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивача пункту 1 статті 49, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 1 статті 257, частини 1 статті 295 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI із змінами та доповненнями (далі МК України); пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755VІ із змінами та доповненнями (далі ПК України), у результаті чого занижено податкове зобов'язання за митною декларацією №UА205090/2018/02205 від
26.03.2018, яке підлягає перерахуванню до Державного бюджету України на загальну суму 36702,58 грн, в тому числі ввізне мито 11469,55 гр., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів 25233,03 грн.

На підставі акту перевірки від 30.08.2019 №17535/03-20-13-02/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Волинській області 04.10.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення №0001463302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на 14336,94 грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями 11469,55
грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2867,39 грн та №0001453302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 31541,29 грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями 25233,03 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6308,26 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняті Головним управлінням ДПС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від
04.10.2019 №0001463302 у розмірі 14 336,94 грн та №0001453302 у розмірі 31541,29
грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у Волинській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №140/3164/19 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102

гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від
14.11.2019 № 294-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 210200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2019 №0001463302 у розмірі 14 336,94 грн та №0001453302 у розмірі 31541,29грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №140/3164/19 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скарги Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №140/3164/19 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. А. Васильєва В. П. Юрченко