Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.10.2020 року у справі №640/2215/20

УХВАЛА

12 березня 2021 року

Київ

справа №640/2215/20

адміністративне провадження №К/9901/25388/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Шишова О. О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київхліб"

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2020 року (головуючий суддя Катющенко В. П. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (головуючий суддя Лічевецький І. О., судді: Мельничук В. П., Оксененко О. М. )

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Київхліб" (надалі також - ПрАТ "Київхліб", Позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення №0006421401 від 17 жовтня 2019 року; податкового повідомлення-рішення №0006431401 від 17 жовтня 2019 року; податкового повідомлення-рішення №0006411401 від 17 жовтня 2019 року; податкового повідомлення-рішення №0006391401 від 17 жовтня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ "Альфа Технолоджі" суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ПрАТ "Київхліб" наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Альфа Технолоджі".

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій ухвалені рішення у цій справі без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16, від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17, від 24 січня 2018 у справі №2а-4259/12/1070, від 24 січня 2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 21 травня 2019 року №815/662/16, від 27 березня 2018 року №826/1588/13-а, від 4 вересня 2018 року у справі №820/477/17, від 26 червня 2018 року №816/1422/17, від 6 березня 2019 року у справі №804/5444/16.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник наголошує, що операції Позивача з контрагентом ТОВ "Альфа Технолоджі" не знайшли належного документального підтвердження, що нівелює право платника щодо відображення наслідків таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку та доводить обґрунтованість висновків перевірки. Наголошує, що за наданими до перевірки актами приймання-передачі товару (олія соняшникова, ячмінь, пшениця) неможливо встановити отримання товару від постачальника ТОВ "Альфа Технолоджі", а також підтвердити якість товару згідно з поданими до перевірки документами, оскільки перевірити фактичну поставку товару у вказаних у актах приймання-передачі пунктах виявилося неможливим.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач наголошує на тому, що висновки Верховного Суду, на які посилається Відповідач у касаційній скарзі в обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), зводяться до того, що формально складені первинні документи на підтвердження господарської операції без фактичного здійснення такої операції не дають платнику право формування податкового кредиту. Наполягає на тому, що у вказаних скаржником постановах висновки Верховного Суду зроблені за непідтвердження фактичного постачання товару, що слугувало підставою для висновків, що наявність первинних документів при відсутності факту здійснення господарських операцій, відображених в таких документах, не дає права на формування податкового кредиту.

Натомість, за обставинами цієї справи, в основу висновків судів попередніх інстанцій про необґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень покладені висновки про недоведення податковим органом у встановленому порядку нереальності спірних операцій Позивача та неподання належних та достатніх доказів на підтвердження висновків про фіктивність поставок товару та їх формальне документальне оформлення.

Оскільки судами попередніх інстанцій не допущено порушення норми пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), про що вказує скаржник, та ухвалено оскаржені рішення з урахуванням висновків Верховного Суду, Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

До відзиву на касаційну скаргу Позивачем додано клопотання про закриття касаційного провадження з тих підстав, що наведені скаржником висновки Верховного Суду ухвалені щодо правовідносин, які не є подібними зі спірними, що утворює підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України.

В обґрунтування заявленого клопотання Позивач наводить аналогічні доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, а також зазначає про те, що доводи Відповідача у касаційній скарзі стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанції доказів у справі, проте питання достовірності доказів, їх співвідношення (перевага одних доказів над іншими), додаткова перевірка доказів відповідно до частини 2 статті 341 КАС України знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 25 червня 2019 року по 11 вересня 2019 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Київхліб" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа Технолоджі" за період травень, червень 2018 року - показників декларації з податку на додану вартість, за півріччя 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Результати перевірки оформлено актом від 18 вересня 2019 року №68/28-10-05-01-03-13/00381574, згідно з яким за наслідком перевірки встановлено порушення Позивачем вимог статей 134, 198, 200 ПК України, внаслідок чого: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 10509630 грн; занижено податок на прибуток на 9072199 грн; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 1226076 грн; занижено податок на додану вартість на 10956071 грн.

Суди встановили, що висновки перевірки обґрунтовані такими обставинами.

Між Позивачем та ТОВ "Альфа Технолоджі" було укладено договір поставки №110518/АТ-КХ від 11 травня 2018 року, згідно з яким ТОВ "Альфа Технолоджі" зобов'язалось передати у власність ПрАТ "Київхліб" товар, а останнє - прийняти та оплатити його.

На підставі цього договору були виписані видаткові та податкові накладні на поставку: соняшникової олії на загальну суму 43099003 грн, у тому числі 7183167
грн ПДВ; ячменю на суму 19110000 грн, у тому числі 3185000 грн ПДВ; пшениці на суму 10883880 грн, у тому числі 1813980 грн ПДВ.

Розрахунки Позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, до перевірки не були надані складські свідоцтва, сертифікати якості, угоди щодо зберігання продукції, товарно-транспортні накладні.

Крім того, відповідно до наданих документів постачання соняшникової олії відбулося на адресу: вул. Громадянська, 11 у м. Миколаєві, де провадить діяльність ТОВ "Евері", яке відмовило контролюючому органу у надання інформації про отримання товару.

Так само і ячмінь згідно з первинними документами було поставлено на адресу ПАТ "Христинівський комбікормовий завод", проте останнє визнано банкрутом.

На підставі аналізу даних Єдиного державного реєстру податкових накладних податковий орган зробив висновок, що ТОВ "Альфа Технолоджі" придбавало соняшникову олію, ячмінь та пшеницю у ТОВ "Рімейк Плюс ", ТОВ "Торес Лейтед", ТОВ "Міністрой".

Водночас, у ТОВ "Рімейк Плюс" не має необхідних основних фондів та трудових ресурсів для здійснення вказаних операцій, а контрагенти контрагентів ТОВ "Рімейк Плюс" проданий останньому товар не придбавали та не вирощували, тобто наявний "обрив" ланцюга постачання. За наслідком аналізу даних Єдиного державного реєстру податкових накладних аналогічні висновки зроблені Відповідачем по операціях з придбання товару у ТОВ "Торес Лейтед" та ТОВ "Міністрой".

За наведеного, Відповідач дійшов висновку про те, що ПрАТ "Київхліб" здійснювало діяльність спрямовану на отримання від ТОВ "Альфа Технолоджі" податкової вигоди шляхом оформлення нереальних господарських операцій.

З урахуванням зазначеного Відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №0006421401 про збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 13 608299 грн, у тому числі 9072199 грн за основним платежем та 4536100 грн за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №0006431401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 10509630
грн; податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №0006411401 від про збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 16434107 грн, у тому числі 10956071 грн за основним платежем та 5478036 грн за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №0006391401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1226076 грн.

3. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження за скаргою Відповідача відкрито з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України виходячи з посилань скаржника про ухвалення оскаржених рішень судами першої та апеляційної інстанції без урахування правової позиції Верховного Суду у постановах від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16, від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17, від 24 січня 2018 у справі №2а-4259/12/1070, від 24 січня 2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 21 травня 2019 року №815/662/16, від 27 березня 2018 року №826/1588/13-а, від 4 вересня 2018 року у справі №820/477/17, від 26 червня 2018 року №816/1422/17, від 6 березня 2019 року у справі №804/5444/16.

Відповідно до статті 340 КАС України в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішуючи питання перегляду у касаційному порядку оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанції, Суд, виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України перегляд рішення суду у порядку касаційного провадження в силу положень статті 341 КАС України окреслено певними межами, встановленими у статті 328 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини четвертої цієї статті межа касаційного перегляду обумовлена наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права, якою керувався суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, та надання оцінки спірним правовідносинам без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах.

Так, з огляду на підставу відкриття касаційного провадження у цій справі, Суд вважає необхідним зазначити, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у ПрАТ "Київхліб" наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих Позивачем первинних документів свідчить про дотримання спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Альфа Технолоджі".

Роблячи висновки у цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Водночас, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Натомість, у цій справі Відповідачем не було доведено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування Позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Альфа Технолоджі".

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та зміст спірних правовідносин у цій справі Верховний Суд зазначає, що правові висновки, викладені у рішеннях Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та правові позиції, сформовані Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах, ухвалені у межах правовідносин, які не є подібними зі спірними, з огляду на таке.

У касаційній скарзі Відповідач посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду у постановах від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16, від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17 зазначаючи про те, що документи мають силу первинних виключно у разі фактичного здійснення господарської операції, яка опосередковується реальним рухом активів та зобов'язань платника податків, діловою метою, а наявність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів має значення для вирішення питання про намір сторін на реальне настання правових наслідків.

Так, у постанові від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо недотриманням позивачем вимог спеціального законодавства, а саме Інструкції №281, під час документального оформлення операцій з поставки нафтопродуктів, зокрема щодо використання автотранспорту, що має свідоцтва про повірку автоцистерн, відсутності доказів наявності резервуарів для зберігання нафтопродуктів, достатніх для їх збереження в обсягах, що зазначені у бухгалтерських документах (з врахуванням придбаних раніше нафтопродуктів), Верховний Суд погодився із висновками щодо непідтвердженості факту поставки товару контрагентом позивача.

Суд вважав обґрунтованими висновки про те, що за обставин, що встановлені у цій справі, відсутність сертифікатів за поставлені нафтопродукти є додатковим аргументом, який спростовує факт поставки товару загалом, з огляду на те, що як відповідно до умов договору поставки, так, виходячи із положень Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року №28 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), нафтопродукти підлягали сертифікації.

У постанові від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16 Верховний Суд зазначив про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Водночас, судами попередніх інстанцій враховано, що встановлені обставини у цій справі свідчать про фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій Позивача з ТОВ "Альфа Технолоджі", відтак висновки судів попередніх інстанцій у цій справі узгоджуються з наведеними скаржником висновками Верховного Суду.

Отже, висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін.

Також, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який у межах тієї справи зробив висновки, здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, оцінивши факти, встановлені під час розслідування кримінальних справ, та надав належну оцінку наданим податковим органом доказам щодо виявлення факту внесення недостовірних даних про фактичні обсяги виконаних робіт; фактичної неможливості контрагентів здійснювати обумовлені договорами роботи через відсутність трудових та матеріальних ресурсів.

Аналогічно, у постановах від 24 січня 2018 у справі №2а-4259/12/1070, від 24 січня 2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 21 травня 2019 року №815/662/16, від 27 березня 2018 року №826/1588/13-а, від 4 вересня 2018 року у справі №820/477/17, від 26 червня 2018 року №816/1422/17, від 6 березня 2019 року у справі №804/5444/16 Верховним Судом узагальнено перелік обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди платника та зроблено висновки щодо застосування правил оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій виходячи зі специфіки окремих господарських операцій та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи у межах правовідносин сторін публічно-правового спору. Тобто, обставини справ, наведених скаржником у зазначених постановах, не є тотожними зі спірними, а висловлене у тих судових рішеннях правозастосування не суперечить висновкам, зробленим судами у цій справі.

Верховний Суд вважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.

Аналіз висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та у наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Отже, аналіз висновків, викладених в оскаржених судових рішеннях у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16, від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17, від 24 січня 2018 у справі №2а-4259/12/1070, від 24 січня 2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 21 травня 2019 року №815/662/16, від 27 березня 2018 року №826/1588/13-а, від 4 вересня 2018 року у справі №820/477/17, від 26 червня 2018 року №816/1422/17, від 6 березня 2019 року у справі №804/5444/16, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, зроблені судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі і саме залежно від установлених обставин суди застосували відповідні норми матеріального права.

При цьому, процитовані Відповідачем у касаційній скарзі висновки Верховного Суду у вказаних постановах стосуються загальних принципів, які підлягають застосуванню судами при наданні оцінки первинним документам бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання та з'ясуванню суті та змісту господарських операцій.

Водночас, відмінність встановлених обставин порівнюваних справ свідчить про те, що правовідносини у них не є подібними.

Оскільки наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Отже, вказані скаржником висновки Верховного Суду не доводять ухвалення рішень у цій справі всупереч висновкам Верховного Суду у вказаних скаржником постановах, оскільки обставини у даних справах не є аналогічними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

У зв'язку з викладеним, за поданою касаційною скаргою наявні підстави для закриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 339 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

О. О. Шишов