Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.11.2019 року у справі №320/6001/18

УХВАЛА

11 листопада 2019 року

Київ

справа №320/6001/18

адміністративне провадження №К/9901/30054/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Ханової Р. Ф.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС (ГУ ДПС) у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
03.10.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СА-ГА" до Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у Київській області та Державної фіскальної служби (ДФС) України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 адміністративний позов задоволено: скасовано рішення Комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.06.2018 №780420/35093668 про відмову в реєстрації податкової накладної №15 від 06.04.2018; зобов'язано ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 06.04.2018, подану ТОВ "СА-ГА".

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 26.04.2019 повернув з тих підстав, що скаржник не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку, в тому числі, і протягом встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18.03.2019. При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 ГУ ДФС у Київській області продовжено строк на усунення недоліку апеляційної скарги, на десять днів від дня отримання копії даної ухвали.

09.08.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2019.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Київській області про про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху як таку, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження). Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення її копії усунути зазначений недолік апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для такого поновлення або доказів, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
17.09.2019, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2019 відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з тих підстав, що наведені у клопотанні доводи відповідача про причини пропуску строку на апеляційне оскарження не визнані судом поважними.

ГУ ДФС у Київській області подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначене судове рішення.

Обґрунтовуючи довід в касаційній скарзі, що строк на звернення з апеляційною скаргою був пропущений з поважних причин, відповідач зазначив, що ГУ ДПС у Київській області не є розпорядником коштів, у зв'язку з цим для сплати судового збору за подання апеляційної скарги скаржнику необхідно звернутися до Управління державної казначейської служби України. Таким чином, відповідачем було сплачено судовий збір, але платіжне доручення вчасно не надано до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, щодо сплати судового збору.

Відповідач у межах встановленого апеляційним судом строку не усунув недоліки апеляційної скарги, а підстави наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не визнані судом поважними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон,

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду