Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2021 року у справі №160/6122/21
Ухвала ВП ВС від 12.09.2021 року у справі №160/6122/21

УХВАЛА

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/6122/21

адміністративне провадження № К/9901/27857/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року

та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року

у справі № 160/6122/21 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 16 червня 2021 року.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просив скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у частиною 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачу.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року.

Згідно приписів статті 328 КАС України особа може звернутись до суду касаційної інстанції зі скаргою на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.

Таким чином, оскаржувана позивачем ухвала суду першої інстанції не була переглянута судом апеляційної інстанції, а тому в силу частини 2 статті 13, частини 2 статті 328 КАС України не підлягає перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведеного правового регулювання, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, оскільки вона не підлягає касаційному оскарженню.

Окрім того, з матеріалів касаційного провадження вбачається, що позивачу було повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року.

Частиною 3 статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року апеляційна скарга повернута апелянту у зв'язку із неусуненням недоліків, а саме - несплатою судового збору.

Статтею 296 КАС України визначена форма і зміст апеляційної скарги.

Частиною 5 статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до приписів статті 298 КАС України у випадку оформлення апеляційної скарги з порушенням вимог, встановлених статті 298 КАС України, до такої скарги застосовуються положення статті 298 КАС України, а саме суд встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статті 298 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлюється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 1, ч. 2 статті 169 КАС України).

Отже, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в адміністративній справі №160/6122/21, надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору та

апеляційної скарги, в якій вказати інших сторін справи у відповідності до вимог пункту 4 частини 2 статті 296 КАС України із зазначенням їх процесуального статусу.

На виконання вимог ухвали від 16 червня 2021 року, скаржник через підсистему "Електронний Суд" звернувся до суду з заявою, в якій зазначив про необхідність забезпечення гарантії права на розгляд справи у суді шляхом звільнення його від сплати судового збору. Розглянувши вказану заяву, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно її безпідставності, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Тобто, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору така особа повинна надати докази в підтвердження неможливості сплати судового збору чи в підтвердження того, що така сплата судового збору може позбавити цю особу фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб.

Водночас, надані на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху скаржником довідки не можуть свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо).

Заявником не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.

Між тим, позивач є автором низки винаходів, на які видані патенти.

Однак, жодних документів, які встановлюють наявність або відсутність отриманих коштів за використання патенту або авторської винагороди до суду не надано.

При цьому, суд не міг брати до уваги надані скаржником відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників про суми виплачених доходів та утриманих податків, оскільки вони не містять повну інформацію про отримані ним доходи, зокрема, такі відомості не відображають суми отриманої позивачем пенсії, які вказані у інших довідках.

У зв'язку з наведеним, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору були відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачем відомості не містять повної інформації про майновий стан скаржника.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним апеляційну скаргу у встановлений законом порядку.

Обставини, які зазначив скаржник, відповідно до Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надав доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, а тому суд не вбачав правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Разом з тим, заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги скаржником не заявлялась.

Тому, оскільки позивачем не надано до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження його майнового стану, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №160/6122/21, а також повернення апеляційної скарги у зв'язку з неусуненням недоліків, визначених в ухвалі від 16 червня 2021 року.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі № 160/6122/21 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Благодійний фонд "Екологія-Геос" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур