Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2021 року у справі №560/6755/20

УХВАЛА

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 560/6755/20

адміністративне провадження № К/9901/23113/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року

у справі №560/6755/20 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Господарського суду Хмельницької області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

УСТАНОВИЛ:

25 червня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Державної судової адміністрації України.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Згідно із частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №560/6755/20 є пункти 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, така норма повинна застосовуватися.

У тексті касаційної скарги зазначено, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах на момент подання касаційної скарги відсутній. Зазначене призвело до неоднакового застосування судом апеляційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, та, як наслідок, ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.

Однак, всупереч вимогам КАС України скаржником не наведено чіткого переліку норм, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, не указано яким чином, на думку скаржника, такі норми повинні застосовуватись.

Суд звертає увагу відповідача, що формальне обґрунтування без вказівки на норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

У тексті касаційної скарги указано, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі №560/6755/20 є, також, те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що за змістом відповідає пункту 2 частини 2 статті 353 КАС України.

Так, відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, у редакції на час спірних правовідносин, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частини 4 статті 12 КАС України.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України та наявність відповідного клопотання позивача, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, посилаючись у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, Державна судова адміністрація України не виклала обставин, які свідчили б про необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Державної судової адміністрації України підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №560/6755/20.

Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №560/6755/20 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає..............

Ж. М. Мельник-Томенко Суддя Верховного Суду