Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.07.2021 року у справі №260/4566/20

УХВАЛА

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 260/4566/20

адміністративне провадження № К/9901/28318/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В. М.,

суддів: Данилевич Н. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №260/4566/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 11 лютого 2017 року по 29 квітня 2020 року та стягнути з відповідача на свою користь 100 000,00 моральної шкоди.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

27 січня 2021 року позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду в якій зазначено, що проведення повного розрахунку відповідачем дійсно було проведено 28 квітня 2020 року. Не погоджуючись з сумою позивач ініціював в липні 2020 року звернення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) до Закарпатського окружного адміністративного суду щодо роз'яснення резолютивної частини виконавчого листа. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року було відмовлено державному виконавцю у роз'ясненні судового рішення. У вересні 2020 року позивач сам звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду про роз'яснення раніше винесеного додаткового рішення в частині середнього заробітку. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року було відмовлено у роз'ясненні додаткового рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року було також відмовлено позивачеві у роз'ясненні судового рішення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року було залишено без змін.

03 серпня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №260/4566/20.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а також не підтверджено жодних обставин, котрі були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними, винесені з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що в позовній заяві та в апеляційній скарзі він надав обґрунтовані пояснення щодо поважності пропуску строку на звернення до суду, однак суди обох інстанцій не знаходили підстав для визнання поважними підстави пропуску строку.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Причини, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом в межах розумного строку, скаржником не зазначені.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом є неповажними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 28 квітня 2020 року відповідачем проведено повний розрахунок та виплачено належні при звільненні з військової служби кошти. Отже, з 28 квітня 2020 року розпочався перебіг строку звернення до суду з позовом.

Разом з тим, із розглядуваним позовом позивач звернувся до суду 24 грудня 2020 року, тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду.

Однак, суди попередніх інстанцій констатували, про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки вказана позивачем у клопотанні про поновлення строку хронологія подій жодним чином не наводить поважності причин пропуску строку звернення з позовом 24 грудня 2020 року саме про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який був проведений 28 квітня 2020 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на звернення з позовом до суду, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення за захистом до суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення частини 5 статті 122 КАС України та частини 2 статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №260/4566/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Польова пошта В4742 Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. М. Соколов Н. А. Данилевич О. В. Калашнікова